Поради психолога

У статті 53 Закону України «Про освіту» сказано, що здобувачі освіти – учні – зобов’язані поважати гідність, права, свободи та законні інтереси всіх учасників освітнього процесу, дотримуватися етичних норм. А що робити вчителю, якщо учні таких норм не дотримуються?

Коли йдеться про булінг, одразу думаємо про дітей, котрі потерпають від тиранів учителів чи однолітків-розбишак. Учні часто знімають на камеру, як учителі грізно розмовляють зі школярами, підвищують голос та навіть штовхають їх. Проте зовсім не показують свою поведінку, що передує цим інцидентам.

Тож жертвами булінгу часто стають і самі вчителі. Звісно, це не виправдовує агресію зі сторони вихователя. Тож, як захистити себе викладачу, якщо діти навмисне провокують, ображають та цькують дорослого.

Що таке булінг?

Булінг – це агресивна поведінка щодо окремої особи чи групи осіб, з метою приниження, домінування, фізичного або психологічного самоствердження. Булінг застосовується переважно в колективах з метою особистого самоствердження «булера» за рахунок систематичного приниження «жертви». Існує фізичний, психологічний, економічний, сексуальний та кібербулінг.

Як проявляється булінг стосовно вчителя?

Основне завдання учнів у школі – здобувати знання та розвиватись. Учителі намагаються донести школярам усі свої знання та вміння, передати досвід. Проте не рідкість, коли вчитель проводить урок, а школярі не звертають на нього уваги й навмисно голосно розмовляють та займаються своїми справами. Іноді доходить і до того, що діти починають жбурляти в учителя, скажімо, папірці та відкрито насміхатися, вживають нецензурну лексику. Здебільшого, усі зусилля педагога припинити це – марні.

На жаль, явище булінгу педагоги озвучують тоді, коли ситуація вже критична. На перші прояви «заплющують очі» та намагаються вдавати, що нічого не відбувається. Однак з проблемою потрібно починати працювати одразу, тоді більша вірогідність її успішного вирішення. А сподіватися на те, що діти порозумнішають, підростуть та ситуація покращиться сама собою, не варто.

Найчастіше булінгом починають займатись підлітки, коли хочуть здаватись дуже «дорослими» та таким чином самоствердитись. Булінг над учителями також виникає через безвідповідальні розмови дорослих про те, що освіта не так важлива в сучасному суспільстві. Нібито більше цінуються підвішений язик та пробивні риси характеру, а та сама математика чи фізика ніколи не знадобляться в дорослому житті. Тому дітей спантеличує той факт, що батьки та вчителі вимагають від них старанно вчитись, проте активно обговорюють непотрібний диплом, який лежить на полиці.

Як вирішити проблему?

Кожен педагог повинен залишатись психологом у своїй професії. Ті вчителі, які продовжують займатися просто передачею знань, перебувають у дуже ризиковій для себе ситуації. Варто зважати на специфіку роботи з підлітками. Вони мають певні інтереси, якими їх можна зацікавити. Або, навпаки, можна залучити підлітка до своїх інтересів, які йому доступні. Це не означає, що потрібно перестати бути вчителем та авторитетом. У будь-якому випадку школяр, котрий булить учителя, вже проявив подібне до однолітків. Необхідно одразу спробувати пояснити ситуацію батькам учня, підключити їх до освітнього процесу.

У пункті 1 статті 54 Закону «Про освіту» сказано, що педагогічні працівники мають право на «захист професійної честі, гідності». Ця графа Закону захищає вчителя від ситуацій, коли батьки та учні без належної пошани ставляться до їхньої праці. У Законі про булінг, прийнятому у 2019 році, йдеться про всіх учасників освітнього процесу: і про булінг дітей щодо вчителів, і вчителів щодо дітей, і дітей між собою. Якщо керівник закладу знає про такі випадки і не повідомляє в правоохоронні органи, він також буде нести відповідальність.

Отже, вчителю варто одразу подати керівникові закладу освіти заяву про випадки булінгу (цькування) та написати заяву в поліцію. І отут замало просто вказати, що учні ображають, або лаються чи батьки тиснуть й погрожують. Заява про булінг має бути детальна із конкретними прикладами. Варто розписати всю ситуацію, що відбувається, як давно. І дати докази, наприклад, скріншоти листування, аудіо чи відеофайли. Але важливо зберегти повну картину, не виривати слова з контексту.

Реальний приклад — одна з мам звернулася на вчительку з доганою до директора, мовляв, та погрожує її дитині та запевняє, що вона не складе іспитів. У якості доказу мама приклала скріншот з батьківського чату з повідомленням від педагога «Ось побачите, ваша донька не складе іспитів. Я вас попереджаю, що до цього дійде». Але насправді ситуація інша – мама попередньо вилаяла нецензурно вчительку, відмовилася відвідувати батьківські збори та розмовляти з класним керівником, а її донька не виконує жодних завдань та отримує погані оцінки. Отже, тут зовсім інша ситуація, де винним намагаються зробити вчителя. У той час, як він виконує свої обов’язки та намагається достукатися до батьків.

Далі діє директор школи – його обов’язок зібрати комісію та провести розслідування випадку булінгу, а далі повідомити поліцію та відповідні органи, якщо булінг визнають. Але ж знову, чи дійсно комісія захоче ретельно все перевіряти, чи буде вона неупередженою?

І знову реальний приклад — учителька тричі зверталася до директора за підтримкою, учень з її класу постійно погрожує, зриває уроки та на всі докори відповідає «Що ти мені зробиш?». Директор же замість того, аби розібратися в ситуації, звинувачує викладачку в тому, що вона не ладна впоратися зі своїми обов’язками.

Саме тому впоратися з булінгом з юридичної точки зору дуже складно. Якщо ж йдеться про захист честі та професійної гідності – варто позиватися до суду.

Відповідальність за булінг

У січні цього року в Україні запрацювали зміни до законодавства, що стосуються протидії булінгу, який враховує і випадки цькування вчителів як учасників освітнього процесу.

Якщо булінг (цькування) вчинить дитина до 16 років – відповідатимуть його батьки або особи, що їх заміняють. До них будуть застосовані штраф від 850 до 1700 грн або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Проте відповідальність несе і дирекція школи! Якщо керівник закладу освіти не повідомить органи Національної поліції України про відомі йому випадки цькування серед учнів, до нього буде застосоване покарання у вигляді штрафу від 850 до 1700 грн або виправних робіт до одного місяця з відрахуванням до 20 % заробітку.

Вже відомо не один випадок накладання штрафу за булінг педагога. Так, в одеській школі учениця влаштувала булінг над учителем. Учениця однієї з сільських шкіл на півночі Одеської області неодноразово зривала уроки фізкультури. Бесіди з підлітком, умовляння її матері не принесли результатів. На педраді було вирішено звернутися до суду, який постановив, що мати дівчинки недостатньо приділяє увагу її вихованню. Тепер недбайливій матусі доведеться виплатити 1700 грн штрафу, а також 384 грн судового збору.

Українська система освіти, як і підходи до викладання, постійно змінюються. Тож досить важливо також переймати позитивний досвід інших країн. Освіта у Фінляндії визнана однією з кращих у світі. За вчителем залишається роль наставника. Будь-які відхилення від цього правила загрожують учителю звільненням. Усі вчителі однаково важливі в колективі: і математики, і гуманітарії. Крім того, у фінських школах майже не буває конфліктів. Це пов’язано з тим, що одна з базових основ освіти – педагогіка партнерства: коли батьки та вчителі діють злагоджено, бо мають одну мету – всебічно виховувати майбутнє покоління.

Захистити права можна лише у тому випадку, якщо Ви будете чітко їх знати та окреслите межі дозволеного.

Якщо Вам необхідна правова допомога (юридична консультація, складання заяви, інших документів), зверніться до Єдиного контакт-центру безоплатної правової допомоги за номером 0 800 213 103.

Дитина – частина соціуму. Навіть якщо дитина часто мовчазна, відрізняється дуже спокійним характером, вона все одно щоденно контактує з однолітками, є частиною колективу, комунікує з дорослими людьми. Які соціальні навички потрібно прививати дитині, аби вона не лише комфортно, але й безпечно почувалася в соціумі?

Стосунки з однолітками

1. Вміти самостійно залагоджувати конфлікти з однолітками.

2. Вміти радіти за успіхи інших.

3. Вміти співчувати.

4. Спокійно приймати критику на свою адресу.

5. Знати, що таке особистий простір іншої людини.

6. Навчитися просити вибачення.

7. Правильно реагувати на відповідь «НІ».

8. Не перебивати співрозмовника.

9. Не нахвалювати себе в присутності однолітків.

10. Не зловтішатися з чужих невдач.

11. Навчитися дружити.

12. Звертатися до інших по імені, з повагою, намагатися не вживати прізвизька.

13. Вміти не робити висновки про людину лише по її зовнішньому вигляду.

14. Розуміти, що всі люди – різні (знати про різницю національностей, віросповідання, мов тощо).

15. Вміти поступатися, йти на компроміси.

16. Не ігнорувати бажання інших.

17. Не вважати захоплення інших дурницями.

18. Уміти слухати та бути уважним до розповіді співрозмовника.

Соціальні навички в школі

19. Проявляти терпіння, вміти чекати (терпляче стояти в черзі, сидіти спокійно до дзвоника на перерву тощо).

20. Завжди доводити свою думку до кінця, вміти завершувати розповідь.

21. Спілкуватися в колективі.

22. Не боятися висловлювати ідеї, власне бачення.

Власні досягнення

23. Жити за щоденним режимом.

24. Не цуратися праці руками.

25. Чітко розуміти, що кожен вчинок завжди має свої наслідки.

26. Вміти відповідати за погані вчинки.

27. Вчитися сміливо казати правду.

28. Знати, що таке практичність.

29. Вміти планувати власний день.

30. Знати про корисні та шкідливі звички.

31. Ознайомитися з грішми, самостійно робити перші покупки, навчитися відповідально поводитися з грошима.

32. Проявляти любов, піклування до тварин.

33. Обрати для себе хобі.

Спілкування з дорослими, сім’єю

34. Проявляти повагу до дорослих.

35. Першою вітатися з дорослою людиною.

36. Знати про свої домашні обов’язки.

37. Знати про родинні свята (дні народження родичів, важливі сімейні дати).

38. Не соромитися просити про допомогу.

39. Бути обізнаним у правилах спілкування з незнайомими людьми (йдеться не лише про ввічливість, але й власну безпеку – знати про педофілів, грабіжників тощо).

40. Вміти озвучити, які емоції переживає зараз.

41. Уміти чітко розповідати батькам, як пройшов день.

42. Розуміти реакцію людей по жестах, міміці.

43. Виконувати доручення батьків.

44. Розуміти, що погані вчинки завдають болю іншим людям.

45. Розуміти, що біль може бути фізичним та душевним.

46. Контролювати свою поведінку в громадських місцях.

47. Допомагати людям похилого віку.

48. Завжди повідомляти батькам про свої плани.

49. Розуміти, яка інформація є сімейною і не потребує розголошування серед друзів.

50. Уміти поважати чужу працю.

Спеціалісти зазначають, що виявлення ризику суїциду серед дітей потребує регулярної уваги до них. Звісно, учитель не може щодня детально аналізувати кожного, тож починати слід із загальної оцінки ситуації. У разі найменших сумнівів аналіз слід поглиблювати. На першому етапі визначають усілякі несподівані або драматичні зміни в житті дитини, будь-які зміни в їхній поведінці, зокрема:

· втрата інтересу до звичних видів діяльності, недостатня життєва активність;

· будь­які раптові зміни в поведінці чи настрої (особливо ті, що віддаляють від звичного кола спілкування);

· раптове зниження успішності навчання, втрата інтересу до захоплень, хобі, спорту, школи;

· незвичне зниження активності, нездатність до вольових зусиль;

· погана поведінка в навчальному закладі, агресивна поведінка;

· непритаманна непосидючість, неспокійність;

· прагнення того, щоб інші дали спокій, присутність інших спричиняє роздратування;

· незрозумілі (або такі, що часто повторюються) зникнення з дому і пропуски занять;

· споживання тютюну, алкогольних, наркотичних речовин;

· інциденти із залученням правоохоронних органів, участь у правопорушеннях.

У разі появи цих явищ слід уважніше придивитися до поведінкових, словесних, емоційних, депресивних ознак суїцидальної загрози.

Поведінкові ознаки:

· схильність до необміркованих учинків;

· розлучення з дорогими речами або грошима;

· придбання засобів для скоєння суїциду;

· підбиття підсумків, раптове упорядкування справ, приготування до смерті;

· нехтування зовнішнім виглядом;

· багаторазове звертання до теми смерті в літературі та мистецтві;

· повторне прослуховування сумної музики й пісень;

· уникнення звичайної соціальної активності, замкненість, самотність, самоізоляція від родини та знайомих;

· зміна добового ритму (активність уночі та сон удень);

· збільшення або втрата апетиту;

· млявість та апатія;

· неможливість сконцентруватися й ухвалювати рішення, неуважність або розгубленість чи навпаки надмірна фіксація уваги на дрібницях.

Найпоширеніші словесні ознаки суїцидальної поведінки:

· висловлювання впевненості у безпорадності й залежності від інших, самозвинувачення;

· повільне, маловиразне мовлення;

· розпач і плач;

· прощання, розмови або жарти щодо бажання померти, безпосередні заяви на зразок: «Я розмірковую про самогубство», «Було б краще вмерти», «Я не хочу більше жити»; фрази на зразок: «Вам не доведеться більше про мене турбуватися» або «Мені все набридло», «Вони пошкодують, коли я піду»;

· повідомлення про конкретний план суїциду;

· подвійна оцінка значущих подій.

Емоційні прояви суїцидальних тенденцій:

· подвійність емоцій і почуттів, надмірна емоційність;

· почуття провини або відчуття невдачі, поразки, докори на свою адресу, низька самооцінка;

· безпорадність, безнадійність, переживання горя;

· ознаки депресії, почуття нудьги, втоми;

· надмірні побоювання або страхи.

Чинники ризику появи суїцидальної поведінки:

· висока конфліктність у спілкуванні, вербальна й фізична агресія;

· прагнення домінування або орієнтація на залежність;

· ізоляція підлітка в класі чи групі;

· неблагополучне сімейне оточення, раннє дорослішання;

· спадковий чинник, наявність в анамнезі невротичних, особистісних розладів або депресивних станів;

· неадекватна самооцінка;

· переживання конфлікту, психотравмувальної ситуації, втрата членів сім’ї;

· імпульсивність, неадекватність реакцій;

· егоцентризм;

· алкоголізм і наркоманія, асоціальний спосіб життя.

· Деякі з цих ознак мають «подвійне» значення, тобто можуть свідчити не тільки про суїцидальну загрозу, а й про інші особистісні проблеми, кризи в житті молодої людини. Суїцидальний ризик підвищується, якщо кризовому стану й актуальному суїцидогенному конфлікту передували спроби самогубства.

Рекомендації батькам та близьким дитини уразі підозри суїцидальних ознак

1. Якщо підліток висловлює бажання померти, до ситуації необхідно ставитися уважно, сприймаючи загрозу всерйоз. Насамперед необхідно обміркувати ситуацію або обставини, у яких проявляється бажання дитини накласти на себе руки. Підліток може висловлювати бажання померти, коли щось відбувається всупереч його бажанням (якщо батьки не купують йому те, що він просить, або не відпускають кудись). Те саме бажання він може виявити, коли батьки карають або неповнолітній намагається спонукати батьків відчувати провину, створюючи відповідну реакцію, і скористатися цим зі своєю метою. Батькам необхідно проаналізувати, коли підліток повторить подібне висловлювання або ж виявляє бажання померти в несподіваній ситуації (наприклад, коли дивиться телевізор, розповідає про школу та своїх друзів), як часто висловлюється бажання померти й за яких обставин. Іноді думки про самогубство, по суті, є спробою маніпуляції. Підлітку необхідно дати можливість висловити свої почуття та обговорити їх.

2. Незалежно від того, чи є висловлювання про бажання померти передбачуваними, чи надходять як спроба маніпуляції, батькам слід спробувати виявити значущі ознаки небезпеки. Якщо вони помічають одразу декілька ознак — то ставитися до цього слід дуже серйозно. Потрібно поговорити з дитиною про її почуття. Не пропонувати різні відповіді на серйозні питання, не говорити, чому вона не повинна відчувати того, що відчуває. Саме це може лише посилити в підлітка почуття провини, безвихідності свого становища та власної непотрібності. Необхідно прагнути того, щоб підліток сам пропонував альтернативні розв’язання своїх проблем. Якщо ж виникають сумніви або нерозв’язані питання, то краще звернутися до практичного психолога, психотерапевта, дитячого психіатра тощо та попросити професійної допомоги.

Рекомендації батькам, коли дитина виявляє суїцидальні тенденції або відчай

· Залишайтеся самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти;

· дитина має почуватися з вами на рівних, як із другом. Це дасть змогу налагодити довірливі, чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти вам про свої проблеми й труднощі;

· важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у вашому голосі щире занепокоєння, турбота про дитину. Іноді найбільш дієвою є невербальна комунікація — жести, дотики тощо;

· говоріть із дитиною на рівних, не варто діяти, як учитель або експерт, розв’язувати кризу прямолінійно, адже це може відштовхнути дитину;

· зосередьте увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй розповісти про свої проблеми;

· не думайте, що вам слід говорити відразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте мовчання для того, аби краще подумати і вам, і дитині;

· виявляйте щире співчуття й інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання («Що трапилося?», «Що відбулося?»), які будуть для дитини менш загрозливими, ніж складні;

· спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже ваш син або донька саме вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті проблеми;

· намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини, ставайте на її бік, а не на бік інших людей, які можуть завдати їй болю;

· дайте можливість вашій дитині знайти власні відповіді навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації;

· обійміть дитину, для гарного самопочуття необхідно обійматися не менше восьми разів на день;

· сприймайте дитину як самостійну дорослу особистість з її індивідуальним світоглядом, цінностями, переконаннями, бажаннями та вимогами;

· покажіть, що дитина вам не байдужа, дайте відчути, що вона бажана;

· якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч;

· якщо батьки відчувають, що дитина начебто відхиляє їхню допомогу, їм слід пам’ятати, що вона водночас і прагне, і не хоче її; для досягнення позитивного результату необхідні м’якість і наполегливість, терпіння й максимальний прояв співчуття й любові тощо.

Стратегічними напрямами батьківської допомоги дітям із суїцидальним ризиком спеціалісти вважають поліпшення стосунків у сім’ї, підвищення самооцінки, самоповаги дитини, а також поліпшення спілкування в родині. Усі ці заходи мають на меті підвищення самоцінності особистості дитини, коли суїцидальні наміри втрачатимуть сенс.

Лінь заважає жити! Ще й як. Просто жахливо. Зимові речі, які я намагаюся розібрати і заховати якнайдалі, так і лежать то там, то тут. Я натикаюсь на них постійно, але попри докори сумління, теплі светри й пара рукавичок досі прикрашають мій інтер’єр.

А математика! Господи, допоможи мені взятися за розум! Про контрольну я коли дізналася? Правильно, два тижні тому. Контрольна коли? Правильно, завтра. А у мене півтори задачі та три з половиною правила вивчені. Збираюся ніч сидіти, до кінця. Перед смертю не надихаєшся, але ж хоча б щось…

Цього тижня моя спроба грамотно поставили мету завершилася повним крахом. Лінь перемогла мене з рахунком 5:0. Окрім математики й зимового одягу, у моєму «лінивому кошику» опинилися прогуляний урок хімії (ну дуже ліньки було йти на нього), мінус три пробіжки зранку і навіть недочитаний «Доктор Живаго». Отже, що маємо — кепський настрій, бажання «ну зараз точно все виправлю» і заприсягання «це вже напевне не повториться».

Що ж, доведеться розібратися в проблемі, як каже наш математик. Спочатку підемо методом «він зворотного». Можливо, у лінощах є щось хороше?

Іноді так трапляється, коли уникаєш значних навантажень, намагаєшся якщо вже не вочевидь відмовитися від яких-небудь завдань, то вже тишком їх не виконуєш. Так поводиться організм, якщо втома, що накопичилась у ньому, досягла позначки «ПЕРЕВАНТАЖЕННЯ». Це захисна функція, коли навіть нетривале нічогонероблення приносить психіці та всьому організмові бажаний відпочинок і полегшення. Лінь на варта здоров’я!

Лінь — рушій прогресу!

Точно! Людина лінувалася ходити пішки, тому винайшла колесо, автомобіль і велосипед. Усе логічно. Ось тільки, щоби прогрес допомагав лінуватися, спочатку потрібно попрацювати!

Лінь передається генетично?

Неліниві американські дослідники дійшли висновку: пасивність і небажання працювати можуть передаватися генетично. Не поспішай полегшено зітхати: чого ви хочете, батьки, ви ж самі мене нагородили! Спадковий фактор чи ні — результат від цього не змінюється. І якщо ти не підготуєшся до іспитів, навряд чи когось зацікавить походження твоєї ліні.

Лінь чи повільність

«— Мені просто подобається все робити повільно, — запевняє моя подружка Ритуля, коли вчителі називають її лінивою. — Я ж усе роблю. Тільки не одразу».

Щось у цьому є: одні виконують роботу блискавично, іншим же для тієї самої операції потрібно вдвічі більше часу. У будь-якому випадку як лінь, так і повільність можуть підкласти свиню. Невиконані обіцянки не сприятимуть твоєму авторитету в очах оточення.

Потрібно придумати певні більш-менш розумні способи боротьби з лінощами і самою собою, — вирішила я і вирушила до свого друга Валерки, відомого скептика і критикана. Він напевне зможе об’єктивно оцінити те, що я напишу, та й кілька розумних тверджень підкине.

Виписуємо рецепт

— Ну, ти й утнула! — аж присвиснув Валерка, дізнавшись, що мені від нього потрібно. — Ну й тема! Спробуй написати цікаво, щоби без нотацій і занудства. Ну ж бо більше конкретики. Наприклад, батьки попросили зганяти до супермаркету і поприбирати перед приходом гостей, і відмовитися начебто немає причини. Але ліньки, чесно кажучи. От і зволікаєш до останнього, а мама й сестра ходять навколо, примовляючи: «Ну сходи!», «Ну прибери!». Тепер пиши, що потрібно робити. — Валерка штовхнув мене ліктем у бік. І я написала:

«Роби раз: попроси своїх, щоби припинили повторювати (нудити, зудіти, нити — ці слова не вимовляй). Скажи, що єдиного разу тобі достатньо.

Роби два: обери з двох неприємних речей ту, з якої приємніше починати.

Роби три: зроби першу справу дуже швидко. Наприклад, набіг на супермаркет може бути коротким, якщо ти правильно укладеш список покупок. Логістика — гарна річ. Розмісти назви товарів, які тобі потрібно купити, так, як вони розміщені в магазині. Зекономиш від 10 хвилин до півгодини. Перевірено.

Роби чотири: другу справу не залишай на потім. Її можеш робити трохи повільніше, бо завжди тішить думка, що вже робити нічого не треба.»

— Ну добре, припустимо, — скептик Валерка придумував, як би ще збити мене з пантелику. — А якщо сто разів обіцяти собі, що прокинешся до першого уроку, але спиш, а самому потім гидко від того, що немає ніякої сили волі.

Роби раз: знаєш, що зранку потрібно прокидатися, не сиди увечері в Інтернеті. Якщо лягти раніше, зранку не так важко прокинутися.

Роби два: попроси когось наполегливого тебе розбудити. Це непогано виходить у молодших братиків і сестричок. Вони напевне не дадуть тобі проспати!

Роби три: зміни свій ранковий мотив. Нехай це буде не «мені украй потрібно піти на перший урок», а «зранку я зможу зателефонувати дівчині, яка мені подобається».

— А зараз, як і годиться, пиши «секрети перемоги над лінню». Скільки їх буде? — Валерці вочевидь сподобалося бути справжнім консультантом.

П’ять секретів приборкання ліні

Зменшуємо ворога

У дитинстві бабуся читала мені казку, у якій злу чарівницю, яка капостила всім, спіймали й посадили до маленької прозорої склянки. Хтось із головних героїв перетворив бабцю на барометр — передбачаючи погоду, чарівниця показувала язика. Якось мені спало на гадку, буцімто якщо я свою лінь перетворю на маленьку чарівницю і посаджу її (також подумки) до склянки, то життя моє буде не таким уже й складним. Потім я вже вичитала, що винайшла велосипед: психологи давно практикують такий метод для боротьби з людськими проблемами й комплексами.

Знаходимо мотивацію.

Усім ледарям природно замислюватися над питанням: «А навіщо мені це робити?» Навіщо вибиратися з теплої постелі та бігти на вулицю? Навіщо хапатися за підручники, якщо вийшов новий сезон серіалу? «Так, — погодишся ти, — але це і є найбільша трудність — переконати себе, навіщо потрібно робити те, що неприємно або нудно». Насправді секрет не в тому, щоб обманути себе (це навряд чи вийде), а у тому, щоб знайти навіть у найнеприємнішій і нудній справі щось корисне й цікаве.

— Добре, — погодився Валерка, коли прослухав цю теорію. — Я терпіти не можу мити посуд. І це ти знаєш особисто від мене. Що я такого повинен сказати тобі, щоб мені захотілось перемити цю купу тарілок?

— Наприклад, якщо ти швидко помиєш посуд, то зможеш раніше піти гуляти. А якщо мама повернеться з роботи раніше і не побачить «піраміди Хеопса», то неодмінно похвалить тебе. Це ще один аргумент «за». Але говорити собі: «Я обожнюю мити цей прекрасний, милий посуд», — буде неправильно.

— Добре, нехай так. Ну, а якщо мені не хочеться йти до тренажерної зали? Ні, мотив у мене є: накачана фігура, кубики на животі й таке інше… А далі?

— Як це? А захоплені погляди дівчат? Твій мотив — бути накачаним — просто перетворюємо на «ловити захоплені погляди».

Визначаємо термін.

Коли потрібно щось зробити у визначений термін, мені допомагає ось такий прийом. Наприклад, реферат потрібно здати до 5 травня. Я ставлю собі нагадування, що його треба зробити до 30 квітня. І відразу забуваю про дату 5 травня. Я починаю працювати над рефератом раніше, а потім, 30 квітня у мене в запасі виявляється ще кілька днів, щоби зробити реферат ідеальним. Це можна виконувати не лише з рефератами, а й із чим завгодно.

Даємо собі відпочинок.

Тут усе просто. Хронічна втома накопичується і провокує лінь. Розподіляй роботу рівномірно, стеж за режимом дня, спи достатню кількість годин, і тоді організм із задоволенням візьметься виконувати нове завдання.

Навчаємося бачити хороше.

Якщо щось не виходить, не потрібно картати себе. Знай, що кожний другий дорослий відчуває докори сумління. Цікаво, але ми частіше бачимо свої недоліки й промахи, ніж успіхи. Так, я лінувався, але при цьому зробив те-то й те-то. Словом, помічай не лише ті моменти, коли лінь перемогла тебе, але й ті ситуації, коли перемога була на твоєму боці.

Це мистецтво жити у світі різних людей та ідей, виявляти свою точку зору, але при цьому адекватно сприймати думки інших людей, не порушуючи їх права та свободу. Водночас толерантність – це не якісь вчинки, поблажливість чи потурання, це – здатність сприймати без агресії інший спосіб життя, поведінку, інші погляди шляхом встановлення довірливих взаємовідносин, співпраці та компромісу.

Колись Вольтер заявив: «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку». Вища міра толерантності – це визнати, що є люди, які можуть думати чи діяти інакше, ніж я, і нічого з цим не поробиш, потрібно змиритися та терпіти їх «витівки».

Необхідно відмітити, що існує поняття про різні типи толерантності:

1.Байдужість до існування різних поглядів та практик. Цей тип характеризує ситуацію, коли різні системи поглядів допускаються, при умові, що вони не суперечать загальнолюдським нормам.

2. Повага до іншого, якого я не розумію і з яким я не взаємодію. Цей тип відокремлюють в силу рівноправності культур і відсутності привілейованої системи поглядів і переконань.

3. Терпимість до слабкості інших. Цей тип носить деякий зневажливий контекст. Це збігається з плюралізмом і пов’язане з виділенням привілеїв у системах поглядів та цінностей.

4. Розширення власного досвіду та критичний діалог, що спирається на діалогічність природи розуму.

Отже, толерантність – це миролюбність, терпимість до етичних, релігійних, політичних, конфесійних, міжособистісних розбіжностей, визнання можливості рівноправного існування «іншого». Спрощене сприйняття толерантності включає одночасно всі види, коли толерантність має місце і у висловлюваннях, і у відносинах, і в діях. Своє практичне вираження вона знаходить у витримці, самовладанні, здатності тривалий час терпіти несприятливі впливи. І на кінець – варто відмітити, що толерантність добре «працює», якщо це – «гра в двоє воріт».

Сподівання на те, що вияви толерантності до людини, яка систематично, брутально, цинічно порушує Ваші права, зрештою теж стане до Вас толерантною – як правило, не справджуються.

Тому будьмо добрішими! Будьмо терпимими!

Будьмо толерантними один до одного!

І буде всім нам щастя.

В епоху технологічних рішень перехід на дистанційний графік навчання не є проблемою. Але він досі викликає певні складнощі та незручності. Для одинадцятикласників карантин – це можливість, нарешті, приділяти час тому, що їм справді потрібно, – підготовці до ЗНО.

Важливо розуміти, що для успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання, окрім знань, майбутнім абітурієнтам потрібен також психологічний спокій і чіткий алгоритм підготовки до іспитів. Про все це сьогодні і поговоримо.

І почнемо з практичних порад для ефективної підготовки до ЗНО:

1. Визначте графік навчання. Наприклад, визначте, що кожного тижня ви 2-3 рази працюєте над підготовкою до тестів. На кожен предмет бажано виділяти хоча б 1 годину. А краще – 2, тому що саме стільки виділяється на вирішення завдань на ЗНО. Таким чином, ви потренуєтесь виконувати завдання у невеликий проміжок часу.

2.Заведіть зошит із записами. Заведіть для підготовки до ЗНО окремий зошит, в якому ведіть записи з кожної теми. Продумайте структуру, щоб ви орієнтувалися, де записи з кожної теми. Найважливіші факти виділяйте або навіть зробіть для них окремі записи (в кінці зошита, в окремому блокноті).

3.Робіть упор на практичні завдання. Вивчивши якусь тему чи розділ, одразу переходьте до розв’язання тестів чи задач. Якщо ви зможете успішно застосувати отримані знання, то вони запам’ятаються набагато краще.

4.Виділіть час на повторення та пробне тестування. Після вивчення всіх тем, вже ближче до самого ЗНО, присвятіть 2-3 тижні повторенню всього матеріалу. Тема за темою пройдіть повторно теорію та практику.

5.Візьміть завдання з ЗНО минулих років та виконайте його повністю. Це потрібно обов’язково зробити 2-3 рази, щоб звикнути до специфіки тесту.

Однак, готуватися до іспитів варто не тільки вивчаючи та опрацьовуючи тони матеріалів з підручників. Важливо підготувати себе до цього важливого періоду також пихологічно.

Ось кілька психологічних порад, які зможуть вам в цьому допомогти:

1.Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2.Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3.Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4.Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5.Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

І ось, настав день Х, а точніше – день ЗНО. Ловіть короткий алгорим дій, щоб він пройшов якомога успішніше:

1.В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

2.Уважно слухайте вказівки організаторів. Уважно слухайте вказівки організаторів про те, як правильно заповнити бланк. Якщо хочете щось спитати, не вигукуйте з місця, а підніміть руку.

3.Почніть з розв’язання легких завдань. Не намагайтеся розв’язувати завдання по порядку. Прочитайте всі завдання та виберіть з них ті, відповіді на які Ви знаєте та відповідайте на них. Відповідаючи на легкі питання, Ви заспокоїтесь і до Вас повернеться впевненість у собі. Вам буде легше зосередитися на складних питаннях.

4.Дуже уважно читайте завдання до кінця. Не намагайтеся зрозуміти, що від Вас вимагають по перших фразах. Ви ризикуєте «додумати» завдання, а значить, невірно його розв’язати. Якщо Вам потрапило питання, відповідь на яке Ви не знаєте, дійте шляхом логічного виключення. Коли Ви виключите варіанти, які точно не підходять, у Вас залишиться менше варіантів, з яких потрібно вибрати вірну відповідь, а це вже простіше. Зверніть увагу на те, що завдання може мати декілька вірних відповідей.

5.Перевіряйте написане. Слідкуйте за помилками та правильністю розставлених знаків.

Дотримуючись цих, на перший погляд, простих правил ви з легкістю впораєтесь з іспитами і станете ще на крок ближче до омріяного студентського життя. Хай щастить!

Центр інформації про права людини на основі матеріалів ЮНІСЕФ підготував інструкцію для дітей та дорослих, аби правильно та своєчасно реагувати на прояви цькування.

ЩО ТАКЕ БУЛІНГ ТА ЯКІ ЙОГО ПРИЧИНИ

Булінг – це агресивна і вкрай неприємна поведінка однієї дитини або групи дітей по відношенню до іншої дитини, що супроводжується постійним фізичним і психологічним впливом.

Кривдники можуть знайти безліч причин щоб цькувати дитину: зовнішність, що не вписується у загальноприйняті рамки, поведінка, думки, які не збігаються з думкою більшості, тощо.

Яскравими прикладами булінгу є словесні образи, навмисне неприйняття дитини до колективу, шантаж та навіть побиття.

"Успіхи у навчанні, матеріальні можливості та навіть особливості характеру можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно", – зауважують психологи.

Частіше за все люди, що цькують, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.

ЯК ВІДРІЗНИТИ БУЛІНГ ТА СВАРКУ МІЖ ДІТЬМИ

Булінг супроводжується реальним фізичним чи психологічним насиллям: жертву висміюють, залякують, дражнять, шантажують, б'ють, псують речі, розповсюджують плітки, бойкотують, оприлюднюють особисту інформацію та фото в соціальних мережах.

В ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони: той, хто переслідує, той, кого переслідують та ті, хто спостерігають.

Якщо булінг відбувся, він може повторюватися багато разів.

ЯК ЗРОЗУМІТИ, ЩО ВАШУ ДИТИНУ ПІДДАЮТЬ ЦЬКУВАННЮ

Перше, що треба зрозуміти – діти неохоче розповідають про цькування у школі, а тому не слід думати, що у перший же раз, коли ви спитаєте її про це, вона відповість вам чесно. Тому головна порада для батьків – бути більш уважними до проявів булінгу.

Якщо ваша дитина стала замкнутою, вигадує приводи, щоб не йти до школи, перестала вчитись, то поговоріть з нею. Причина такої поведінки може бути не у банальних лінощах. Також до видимих наслідків булінгу відносять розлади сну, втрату апетиту, тривожність, низьку самооцінку. Якщо дитину шантажують у школі, вона може почати просити додаткові гроші на кишенькові витрати, щоб відкупитись від агресора.

Якщо цькуванню піддають вашу дитину, то обережно почніть з нею розмову. Дайте зрозуміти, що вам можна довіряти, що ви не будете звинувачувати її у тому, що вона стала жертвою булінгу.

Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось учителю або принаймні друзям. Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга/подруги.

Також не слід у розмові з дитиною використовувати такі сексистські кліше, як "хлопчик має бути сильним та вміти постояти за себе", "дівчинка не повинна сама захищатись" та інші. Це тільки погіршить ситуацію.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ТИ СТАВ ЖЕРТВОЮ БУЛІНГУ

Перше і найголовніше правило – не тримати це у секреті. Розкажи друзям, знайомим чи рідним про те, що тебе ображають у школі, цього не слід соромитись.

Інколи допомогти з вирішенням складної ситуації у школі може абсолютно не пов’язана з цим людина: тренер у секції, куди ти ходиш після школи, або вчитель, до якого ти ходиш на додаткові заняття.

Також не слід звинувачувати себе у тому, що тебе цькують. Ми говорили раніше, що кривдникам легко знайти жертву булінгу, адже для цього слід просто якось відрізнятись від оточуючих.

Якщо цькування у школі перетворились зі словесних на фізичні – йди до директора школи або завуча та докладно розкажи їм про це. Також повідом про ситуацію батьків.

Якщо у школі є психолог, то можна сміливо звернутись до нього, щоб відновити відчуття впевненості у своїх силах та зрозуміти, як діяти далі.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ВИ СТАЛИ СВІДКОМ ЦЬКУВАННЯ

Якщо цькують твого друга чи подругу, то одразу звернись до дорослих: вчителя, старших товаришів, родичів, батьків тощо.

Якщо твій друг чи подруга поділилися з тобою, що вони потрапили у ситуацію булінгу, обов’язково говори з ними про це — вони потребують твоєї підтримки.

У жодному разі не слід приєднуватись до групи, що цькує, та висміювати проблеми свого друга чи подруги.

Якщо ви дорослий, який потерпав від булінгу колись, то не проходьте повз. Спробуйте захистити дитину, яку ображають. При цьому не слід ображати дітей, які цькують, адже деякі роблять це, тому що самі постраждали від насильства (вдома, у спортивній секції, в іншій школі тощо). У таких випадках вони можуть виміщати свій біль через знущання і приниження слабших за себе.

Деякі діти булять, щоб ловити на собі захоплені погляди оточуючих, а відчуття переваги над іншими приносить їм задоволення. До того ж, нападаючи на когось вони захищаються від цькування. Іноді такі діти дуже імпульсивні і не можуть контролювати свій гнів. У таких випадках справа нерідко доходить і до фізичного насильства.

Спробуйте повідомити про булінг людей зі школи, де це відбувається, або батьків дитини.

ЩО РОБИТИ, ЯКЩО ІНШИХ ЦЬКУЄШ ТИ

Зрозумій, булінг – це твої дії, а не твоя особистість. Ти можеш ними керувати та змінювати на краще. Пам’ятай, що булінг завдає фізичного та емоційного болю іншому, а тому подумай, чи дійсно ти цього прагнеш? Деякі речі можуть здаватися смішними та невинними, проте вони можуть завдати шкоди іншій людині.

ЯК ДОПОМОГТИ ДИТИНІ, ЯКА ЦЬКУЄ ІНШИХ

Ми вже казали, що в ситуації булінгу завжди беруть участь три сторони, а тому, коли ви дізнались про цькування у школі, не слід забувати про тих, хто ображає. Психологи зауважують, що дитині, яка булить інших, увага та допомога потрібна не менше, ніж тій, яка страждає від булінгу.

Відверто поговоріть з нею про те, що відбувається, з'ясуйте як вона ставиться до своїх дій і як реагують інші діти. Ви можете почути, що "всі так роблять", або "він заслуговує на це". Уважно вислухайте і зосередтеся на пошуці фактів, а не на своїх припущеннях.

Не применшуйте серйозність ситуації такими кліше, як "хлопчики завжди будуть хлопчиками" або "глузування, бійки та інші форми агресивної поведінки — просто дитячі жарти і цілком природна частина дитинства".

Ретельно поясніть, які дії ви вважаєте переслідуванням інших. До них відносяться: цькування, образливі прізвиська, загрози фізичного насильства, залякування, висміювання, коментарі з сексуальним підтекстом, бойкот іншої дитини або підбурювання до ігнорування, плітки, публічні приниження, штовхання, плювки, псування особистих речей, принизливі висловлювання або жести.

Спокійно поясніть дитині, що її поведінка може завдати шкоди не тільки жертві, а й усім оточуючим. І щодалі це заходитиме, тим гірше булінг впливатиме на всіх учасників.

Дайте зрозуміти дитині, що агресивна поведінка є дуже серйозною проблемою, і ви не будете терпіти це в майбутньому. Чітко і наполегливо, але без гніву, попросіть дитину зупинити насильство. Скажіть дитині, що їй потрібна допомога, а тому ви тимчасово триматимете зв'язок з учителями, щоб упевнитись — дитина намагається змінити ситуацію.

Загрози і покарання не спрацюють. Можливо, на якийсь час це припинить булінг, та в перспективі це може тільки посилити агресію і невдоволення. Буде зайвим концентрувати увагу на відчуттях дитини, яку булять. Той, хто виявляє агресію, як правило відсторонюється від почуттів іншої людини.

Пам'ятайте, що агресивна поведінка та прояви насильства можуть вказувати на емоційні проблеми вашої дитини та розлади поведінки. Порадьтеся зі шкільним чи дитячим психологом.

А — аналізуйте, що дитина дивиться по телевізору чи в Інтернеті.

Б — будьте толерантними під час розмови з дитиною.

В — вас запитують — уважно слухайте, давайте відповіді.

Г — говоріть із дитиною у зрозумілій, прийнятній для неї формі.

Д — дивіться телевізор, читайте журнали разом із вашою дитиною.

Е — економте свій час і сили на вмовляння дитини прочитати якусь книжку чи подивитися певну передачу; напевно, їй це ще зарано — на все свій час.

Є — єдність поглядів, оцінок батьків у тому, що дивиться, читає, у що грається дитина на комп'ютері.

Ж — життя дитини не має обмежуватися телевізором, комп'ютером чи плеєром.

З — з розумінням ставтеся до телепрограм, які обирає дитина, зважайте на її вік, інтереси тощо.

І — ігри на комп'ютері заміняйте рухливими іграми надворі.

К — купуйте дитині тільки необхідне, не потурайте її забаганкам.

Л — любіть ваших дітей та приділяйте їм більше уваги.

М — мистецтво — це не лише телебачення, преса та Інтернет.

Н — не кажіть дитині: «Тобі ще рано це дивитися», — просто перемкніть канал на ту програму, яку можна дивитися разом із нею.

О — обговорюйте з дитиною побачене по телевізору.

П — поважайте думки дитини.

Р — радійте та сумуйте разом із дитиною в повсякденному житті, коли дивитеся чи обговорюєте телепередачу або книжку.

С — стежте за своєю поведінкою, бо діти наслідують вас.

Т — творчий потенціал дитини розвивайте.

У — успіх у вихованні залежить від здорової атмосфери в родині.

Ф — фарби та палітра кольорів у вашому житті нехай завжди сяє лише веселими барвами.

X — хай завжди дитина відчуває ваш інтерес до себе.

Ц — цікавтеся друзями дитини: запрошуйте їх до себе в гості, дізнавайтеся і про їхні захоплення, погляди на життя, про те, що вони читають, тощо.

Ч — частіше допомагайте дитині виконувати доручену справу, але не виконуйте її за дитину.

Ш — шум — це ворог здоров'я дитини.

Щ — щастя і радість дітей — у ваших руках.

Ю — юнацький вік — це найкращий період у житті дитини.

Я — якщо хочете, щоб ваша дитина була ввічливою, порядною, люб'язною, правдивою, ставилася до всіх із любов'ю, дотримуйтеся самі цих порад.

Відповідаємо на питання:

Як не втратити контроль над дітьми під час карантину?

Під час карантину, оголюються всі ваші проблеми. Раніше ви могли від них втекти на роботу або хоча б розчинитися у соціумі. Зараз тікати нікуди, оскільки ви у чотирьох стінах. Це найкращий час для того, щоб вирішити всі проблеми, які виникають у стосунках з дітьми.

Дітям не потрібен «контроль», вони природно хочуть бути хорошими та слухняними для своїх батьків. Якщо поведінка дітей виходить з-під контролю, це означає одне – ви десь недопрацювали. Десь втрачений батьківський авторитет, десь порушена ієрархія або дитина не відчуває турботи чи безумовної любові.

Контроль потрібен хіба що за режимом. Необхідно прописати план дня для дитини. І у дні повинно бути не лише навчання! Окрім навчання, потрібно виділити час для фізичної активності, вільної гри, спланованих прийомів їжі, для релаксу і для нудьги. Нудьгу я б поставила на перше місце, бо саме у ній народжуються класні ігри, які допомагають дітям адаптуватися до нової реальності.

Чим зайняти дітей, щоб знайти вільний час для себе?

Діти займають себе самі, якщо не заважати їхньому природному розвитку. Вони вигадують власні ігри, досліджують світ і взаємодіють з батьками.

Мультики та комп‘ютерні ігри заважають дітям гратися самостійно. Мультики - це готове рішення. Не працює фантазія, дитина не розвивається. Окрім того, дитячий мозок не здатен сприймати 24 кадри за секунду. Тому виділяється гормон, який гальмує роботу мозку, щоб можна було сприймати ці 24 кадри. І при «передозуванні» мультками це гальмування переходить у реальне життя. В цьому випадку розвиток дитини страждає.

Я дуже рекомендую батькам спробувати пожити 2 тижні без мультиків. Дитина стане значно спокійнішою і навчиться розважати себе сама.

Як компенсувати дітям брак прогулянок?

Брак прогулянок компенсувати складно. Але такі умови диктує реальність. Можна відгородити частину кімнати (можливо, є балкон) для «прогулянок». Спробуйте пограти у таку гру: перевзуватися, переодягатися і виходити на балкон. Тримати певні іграшки лише на «території прогулянок». Це буде певна зміна обстановки.

Прогулянок ніщо не замінить. Але співставивши ризики ми розуміємо, заради чого ми це робимо.

Що не потрібно робити батькам під час карантину?

Точно не потрібно робити вигляд, що нічого не відбувається. Життя змінилось. Спершу треба цю реальність прийняти дорослим. І чим швидше ми усвідомимо, що це не змінити, тим краще.

Діти відчувають нашу тривогу, навіть якщо ми при них не розмовляємо на ці теми і приховуємо, що відбувається. Діти можуть відчувати шалену тривогу, але не ставити запитань. Важливо розуміти, що вони все відчувають і ваше мовчання лише погіршує ситуацію. Зважаючи на вік дитини і на її чутливість треба підібрати слова, щоб пояснити, що відбувається. Є речі, про які краще промовчати. А є те, до чого варто підготувати.

Це дуже індивідуально. В першу чергу, треба бачити дитину, щоб розуміти, що вона може витримати, а що – ні. Також вибір тону розмови дуже залежить від того, у якому психічному стані знаходяться батьки, наскільки вони близькі зі своїми дітьми, наскільки діти можуть відкрити своє серце батькам і т.д.

Як уберегти дітей від зараження та пояснити їм, що таке коронавірус?

Зі старшими дітьми можна бути відвертим. Але важливо видавати інформацію дозовано. Дітям точно не потрібен такий потік інформації, який мають дорослі. Спирайтесь на авторитетні джерела і контролюйте, що читають/дивляться діти. Деяка інформація може їх травмувати.

Малечі варто пояснити, що є такий вірус, який живе на дверних ручках, на підлозі, на руках та інших поверхнях. Але всі заходи безпеки повинні бути у формі гри, інакше буде складно: “Це ж весело: маска у мами, маска у тата і тобі одягнемо маску. Дивись, які ми схожі!” або “У тебе в руці сидить маленьке сонечко, яке дуже любить купатися. Тому треба купати його довго і з милом. Тоді воно буде щасливим” - найпростіші приклади. Пов’язуйте гру з улюбленими героями ваших дітей, зацікавлюйте їх, грайтеся разом.

Практичним психологом закладу на постійній основі у дистанційній формі здійснюється психологічний супровід батьків, учнів та вчителів, який спрямований на створення соціально- психологічних умов для емоційного благополуччя та успішного розвитку під час карантину.

Систематично проводяться онлайн консультації батьків за допомогою вайбер, мессенджер та в телефонному режимі, або будь-яким зручним способом.

Дистанційна індивідуальна робота з батьками на теми: « Стабілізація емоційних станів дитини», «Дитячі страхи та панепідемія»., «Профілактика стресів».

Створення інформаційно - просвітницьких матеріалів( булінг, кібербулінг) пошук відео матеріалів для учнів з метою запобігання поширенню булінгу, а також інформація та заходи направлені на протидію суїцидальної поведінки серед учнів.

Дистанційне онлайн консультування для батьків та вчителів на тему: « Есоційне вигорання під час карантину: як зарадити».

Індивідуальне консультування для учнів, які потребують допомоги під час навчання в дистанційній формі, надання рекомендацій.

Зв’язок з батьками учнів «групи ризику», та інклюзивних дітей, рекомендації щодо упорядкування графіку під час карантину, тематика бесід : « Як поліпшити соціальну ізоляцію», «Як цікаво розвиватися та планувати дозвілля», «Як розмовляти з дітьми про короновірус?».

Опрацювання методичних рекомендацій щодо організації дистанційного навчання за допомогою дистанційний технологій.

Онлайн робота з вчителями щодо дистанційного навчання/вивчення онлайн платформ для подачі навчального матеріалу учням.

Постійний моніторинг психологом та класними керівниками психологічного клімату сімей - надання рекомендацій та підтримки батькам.

ДІТЯМ

1. Нікому без дозволу батьків не давати особисту інформацію: домашню адресу, номер домашнього телефону, робочу адресу батьків, їхній номер телефону, назву й адресу школи, свої паролі.

2. Якщо знайдете якусь інформацію, що турбує вас, негайно сповістіть про це батьків.

3. Ніколи не погоджуватися на зустріч з людиною, з якою ви познайомилися в Інтернеті. Якщо все ж таки це необхідно, то спочатку потрібно спитати дозволу батьків, а зустріч повинна відбутися в громадському місці й у присутності батьків.

4. Не відповідати на невиховані і грубі листи. Якщо одержите такі листи не з вашої вини, то сповістіть про це батьків, нехай вони зв’яжуться з компанією, що надає послуги Інтернет.

5. Розробити з батьками правила користування Інтернетом. Особливо домовитися з ними про прийнятний час роботи в Інтернеті і сайти, до яких ви збираєтесь заходити.

6. Не заходити на аморальні сайти і не порушувати без згоди батьків ці правила.

7.Не робити протизаконних вчинків і речей в Інтернеті.

8.Не шкодити і не заважати іншим користувачам.

БАТЬКАМ

1. Підвищуйте власну комп’ютерну та інтернет-обізнаність. Щоб убезпечити свою дитину у мережі Ви маєте знати про інтернет, принаймні, не менше за неї.

2. Станьте для дитини порадником. Опановуйте інтернет разом. Повідомте дитині, що вона може звернутися до Вас у будь-якій ситуації. Якщо в інтернеті (у повідомленні електронної пошти, на сайті, форумі, чаті) щось не зрозуміло, хвилює або загрожує, дитина завжди має звертатися по допомогу до Вас. Інформація та послуги в інтернеті не завжди безпечні, тому перш ніж завантажувати, копіювати чи встановлювати будь-що з інтернету, дитина має порадитися з Вами. Навчіть перевіряти інформацію з мережі за допомогою додаткових запитів і звернення до перевірених джерел.

3. Станьте для своєї дитини другом у соціальних мережах, або попросіть близьких знайомих зробити це. Якщо Ваша дитина не бажає підтверджувати дружбу з Вами, попросіть Ваших друзів молодшого віку подружитися з нею у соціальних мережах. Ви завжди маєте знати, чим займається та з ким спілкується Ваша дитина у Мережі.

4. Встановіть на мобільному телефоні своєї дитини безкоштовну соціальну послугу «Батьківський контроль». Регулярно оновлюйте антивірус.

5. Створіть територію безпечного інтернету. Використовуйте поновлюваний перелік безпечних для дитини сайтів. Запропонуйте дітям пізнавальні, цікаві та захоплюючі інтернет-ресурси. Щоб захистити дітей від ризиків віртуального світу, використовуйте поновлюваний список рекомендованих сайтів для дітей.

СНІД – синдром набутого імунодефіциту – це кінцева стадія інфекційного захворювання, викликаного вірусом імунодефіциту людини (ВІЛ). Цей вірус уражає спеціальні клітини крові (лімфоцити), які відповідають за захист організму людини від різних мікробів та пухлин і поступово вбиває ці клітини.

Як можна заразитися ВІЛ?

Зараження можливе лише у випадку, коли кров, сперма та грудне молоко людини, зараженої ВІЛ, потрапляє у кров іншої людини. ВІЛ міститься практично в усіх біологічних рідинах зараженого організму, але в різних концентраціях. Найбільша його кількість визначається в крові, спермі, виділеннях статевих органів жінки і грудному молоці. Тому найпоширенішим способом зараження ВІЛ є статевий акт без презерватива, коли через мікротравми слизової оболонки статевих органів чоловіка чи жінки вірус проникає в організм людини.

Особливо небезпечними є:

анальні сексуальні контакти, оскільки слизова оболонка кишечника дуже легко травмується;

статеві зносини під час менструації;

статеві зносини між партнерами із запальними захворюваннями статевих органів.

Небезпека зараження існує при використанні шприців для введення наркотиків шляхом ін’єкцій. Вірус може передаватися від зараженої матері до дитини під час годування, вагітності, пологів.

Якими шляхами ВІЛ не передається?

До цього часу не відомо жодного випадку зараження ВІЛ через сечу, кал, слину, сльози: у цих виділеннях організму інфікованої людини ВІЛ міститься в кількостях, недостатніх для зараження іншої людини. Отже, немає ніякої небезпеки зараження при рукостисканні, обніманні, поглажуванні та поцілунках, так само як нічого не загрожує людині, коли носій вірусу кашляє або чхає в її сторону. Тарілки, стакани, ножі та ложки, телефони, дверні ручки, якими користується носій ВІЛ чи хворі на СНІД, не є небезпечними. Робота чи спільне проживання із зараженими людьми, догляд за ними не пов’язані з якою-небудь небезпекою.

ВІЛ сам по собі є дуже непомітним вірусом. Він швидко гине під дією простих дезинфікуючих речовин: спирту, хлораміну, а також високої температури (кип’ятіння миттєво вбиває ВІЛ). Тому елементарні гігієнічні засоби як вдома, так і в медичних закладах легко його знешкоджують. Але, якщо ВІЛ потрапляє в організм, знешкодити його там уже неможливо: на сьогоднішній день ще не існує ліків, за допомогою яких можна було б убити чи вивести ВІЛ з організму, або вакцини, яка б могла запобігти розвитку захворювання чи потрапляння ВІЛ в організм.

Куди слід звернутися для обстеження на ВІЛ?

Обстеження на наявність ВІЛ найкраще пройти в кабінеті довіри (чи анонімного обстеження). Такі кабінети створені в кожному обласному центрі України та в багатьох великих містах. Його адресу можна дізнатися через телефонну довідкову службу або в будь-якому медичному закладі. Прийом у таких кабінетах ведеться анонімно й на умовах довіри, тобто збереження таємниці одержаних від вас відомостей.

Як уберегти себе від зараження ВІЛ?

На сьогодні єдиним засобом проти зараження ВІЛ є профілактика.

Гомосексуалісти та бісексуали, люди, які вживають наркотики внутрішньовенно й ті, що мають багато статевих партнерів, постійно опиняються в ситуаціях, пов’язаних з високим ризиком зараження ВІЛ. Тому, якщо ви усвідомили цю загрозу та її наслідки для себе, рекомендуємо вжити всіх необхідних застережливих заходів, вдаючись до безпечних форм сексуальних контактів.

Підлітковий вік непросто пережити і дітям, і їхнім батькам. Єдиний спосіб здолати проблеми цього віку – знати про них усе й бути до них готовими. Ось низка проблем, з якими досить часто стикаються підлітки.

1. Фізичні зміни

Фізичні зміни в підлітків відбуваються через зміну їх гормонального фону.

У дівчаток формуються груди, і спочатку це може спричиняти незручності.

Дівчатка починають усвідомлювати свою фігуру.

У хлопчиків ламається голос і починає рости волосся на обличчі. Це найпомітніша зміна, яка відбувається з ними в підлітковому віці.

Головною проблемою для підлітків є прищі.

У підлітків збільшується м'язова маса. Іноді це призводить до надлишкової маси тіла.

Посилюється запах тіла.

У дівчаток починається менструальний цикл.

Рекомендації

Кращий спосіб допомогти дитині пройти через цей період – це розповісти їй про зміни, що з нею відбуваються.

Поясніть підлітку, що зміни тіла – це нормально. Їх переживає кожен підліток.

Надайте допомогу підлітку при адаптації до змін: визнайте зміни самі й допоможіть дитині визнати їх.

Привчіть дитину до здорового раціону і фізичних вправ. Це стане запорукою її здоров'я й гарної фізичної форми.

2. Емоційні зміни

Зміни гормонального фону викликають у підлітків не тільки фізичні, а й емоційні зміни.

Підлітковий вік – це перехідний період між дитинством і дорослим життям. Із цієї причини підлітки часто соромляться: вони мають обов'язки, подібно до дорослих, і бажання – подібно до дітей.

Підлітки бувають надмірно емоційні (і це теж пов'язано з гормонами).

Геть усе може зробити їх щасливими, сумними або злими.

Дівчатка-підлітки занадто вразливі й часто плачуть.

Часті перепади настрою властиві і хлопчикам, і дівчаткам.

Фізичні зміни стають причиною появи саморефлексії в підлітків.

Діти, які рано досягають статевої зрілості, можуть почуватися дивно.

У підлітковому віці діти часто усвідомлюють власну неповноцінність або, навпаки, перевагу над іншими.

У підлітковому віці в дітей часто виникають думки про секс. Це може викликати в них почуття провини.

Рекомендації

Підлітковий вік пов'язаний із постійними перепадами емоцій. І це нормально. Ви у змозі допомогти своїй дитині впоратися з емоційними проблемами.

Допоможіть підлітку подбати про себе. Скажіть йому, що цілком нормально відчувати те, що він відчуває.

Заохочуйте дитину займатися фізичними вправами. Фізична активність підтримує в організмі рівень «гормону щастя» серотоніну, що відповідає за позитивні почуття.

Заохочуйте підлітка говорити. Слухайте його без осуду. Не давайте йому порад, якщо він до них не готовий.

Поговоріть із підлітком про те, як ви переживали свій підлітковий вік. Це дасть дитині змогу зрозуміти, що почуватися так, як вона почувається, – цілком нормально.

Мотивуйте дитину займатися тим, що їй подобається, оскільки це допоможе їй скерувати емоції у творче русло.

3. Зміни в поведінці

Емоції, що їх відчуває підліток, здатні спричинити у нього імпульсивну поведінку, яка нерідко шкодить і йому самому, і людям навколо. Імпульсивна поведінка типова для дітей підліткового віку і триває упродовж усього цього періоду.

Підлітковий вік – це час, коли діти прагнуть самостійності. Вони ставлять під сумнів установлені батьками правила і роблять те, що самі вважають за доцільне.

У підлітків інтенсивно розвивається мозок. Це робить їх примхливими й упертими.

Гормональні зміни у хлопчиків-підлітків штовхають їх до фізичних протистоянь. Вони також люблять слухати гучну музику.

Прагнучи стати більш самостійними, підлітки хочуть спробувати щось нове й ризикувати. Це виявляється в легковажній поведінці.

Іноді тиск із боку однолітків і необхідність відповідати правилам своїх компаній формують у підлітків шкідливі звички, які потім дуже важко змінити.

Підліткова мода часто змінюється. Одяг і зачіска вашого підлітка можуть вам не сподобатися.

Найнебезпечніше в підлітковому віці – те, що підліток може потрапити в погану компанію й набути небезпечних звичок.

Брехня – одна з найпоширеніших поведінкових проблем серед підлітків.

Підлітки брешуть, аби уникнути конфліктів із батьками або через страх.

Рекомендації

Проблеми з поведінкою підлітків завдають багато незручностей батькам. Але пам'ятайте, що це – тимчасовий етап, і він цілком природний.

Щоб виправити поведінку підлітка, важливо заручитися його довірою. Поговоріть із ним, вислухайте його. Не варто критикувати, бо це тільки погіршить ситуацію.

Дайте зрозуміти підлітку, що ви любите його таким, яким він є. Мотивуйте його завжди залишатися собою, а не підлаштовуватися під інших.

Пам'ятайте, що підліток тією чи іншою мірою залежить від своїх емоцій, а тому потребує вашої підтримки. Допоможіть йому: розкажіть, як ви дієте, відчуваючи смуток, злість, ревнощі тощо. Ваші підказки стануть йому в нагоді, коли він даватиме раду власним емоційним проблемам.

Якщо бачите, що ваша дитина потрапила в погану компанію, вам потрібно втрутитися. Однак пам'ятайте, що підлітки чутливі й можуть гостро сприймати критику.

4. Куріння, алкоголь і наркотики

Підлітки легко піддаються поганому впливу. Найбільша проблема, з якою стикаються батьки підлітків у всьому світі, – це паління, вживання алкоголю й наркотиків.

Найчастіше підлітки пробують цигарки, алкоголь або наркотики під тиском однолітків.

Схильність до ризикованої поведінки спонукає багатьох підлітків пробувати алкоголь або наркотики ще до повноліття.

«Гострі відчуття», якщо їх не припинити, здатні перерости в шкідливу звичку.

Якщо хтось із батьків підлітка палить або вживає алкоголь, це може стати прикладом для наслідування.

Низька самооцінка або бажання здатися «крутим» нерідко підштовхують підлітків до вживання алкоголю або наркотиків.

Якщо алкоголь або цигарки легкодоступні для підлітка, у нього виникає спокуса їх спробувати.

Рекомендації

Будьте уважні до поведінки вашої дитини. Звертайте увагу на те, чи добрі у неї апетит і сон і чи не трапляється в неї стрімких змін настрою.

Не стежте за дитиною і не звинувачуйте її в тих чи інших провинах. Заохочуйте її бути чесною, ділитися з вами своїми думками. Обговорюйте з нею її проблеми.

Якщо дитина не хоче розмовляти з вами, лікарі можуть поставити їй декілька запитань, щоб з'ясувати, чи вживає вона алкоголь або наркотики. Не змушуйте дитину здавати аналізи на наркотики, оскільки це може призвести до конфліктів між вами.

При крайній потребі зверніться по допомогу до лікаря.

6. Проблеми зі здоров'ям

Підлітки нерідко вразливі – емоційно та фізично. Без належного харчування й турботи про своє здоров'я вони схильні до різних хвороб.

У підлітків часто буває напружений графік. Між заняттями вони не встигають відпочивати і правильно харчуватися, а тому не отримують достатньої кількості поживних речовин.

Думки про своє тіло можуть спричинити в підлітків, особливо дівчаток, розлади харчової поведінки. Дівчаток турбують їхні зовнішність і вага, що може спричинити анорексію або булімію.

Стрес у підлітків – шлях до втрати апетиту або до безсоння.

Брак здорового харчування та фізичної активності нерідко призводить до ожиріння. Так буває, наприклад, коли дитина вживає висококалорійні продукти, фастфуд і газовані напої.

Рекомендації

Батьківські увага й підтримка здатні допомогти підліткам справитися з проблемами зі здоров'ям, розвинути навички здорового способу життя. Показуючи дитині приклад для наслідування, заохочуйте її їсти здорову їжу, займатися спортом і приділяти достатньо часу сну.

Переконайтеся, що підліток отримує необхідну кількість поживних речовин. Подбайте про збалансоване харчування дитини.

Надавайте підлітку емоційну й фізичну підтримку. Це допоможе йому впоратися з неприємностями.

7. Психологічні проблеми

Дослідження свідчать, що близько 50 % психічних розладів, на які страждають дорослі, починаються у віці близько 14 років. Третина смертей підлітків пов'язана із самогубствами через депресію. Тому, якщо ваша дитина схильна до частих змін настрою, страждає від безсоння або втрати апетиту, вам потрібно звернутися по допомогу до фахівця.

У підлітків нерідко трапляються проблеми із самооцінкою або впевненістю в собі. Почуття неповноцінності або, навпаки, переваги, часто виникає через зовнішній вигляд або прийняття підлітками свого тіла.

Незадовільна успішність і низький рівень інтелекту також можуть знижувати мотивацію підлітків. У них формується настанова, що вони недостатньо гарні.

Однією з найпоширеніших психологічних проблем, характерних для підлітків, є депресія.

Постійні стреси можуть спричиняти у підлітків тривожність, а перепади настрою нерідко призводять до розладу поведінки або опозиційно-протестного розладу.

Розлади харчової поведінки також пов'язані з психологічними проблемами, зокрема низькою самооцінкою підлітка та його прагненням будь-що змінити свою зовнішність.

Рекомендації

Хоча істерики й перепади настрою досить часто трапляються в підлітків, це не єдине свідчення наявності психологічних проблем у дітей цього віку. Визначити симптоми таких проблем може бути нелегко, й іноді для цього потрібна допомога фахівця.

Здоровий спосіб життя й обговорення з підлітком його проблем здебільшого здатні запобігти появі депресії.

Якщо в підлітка трапляються часті перепади настрою, необхідно звернутися по допомогу до фахівця.

Іноді підліток почувається погано тільки вдома, і цілком нормально – із друзями або в школі. Поговоріть з учителями та друзями підлітка про те, як він почувається. Якщо й після цього залишиться привід для занепокоєння, необхідно вжити заходів.

Не ігноруйте почуття підлітка, оскільки це тільки погіршить ситуацію.

Заохочуйте дитину спілкуватися з вами. Самі розмовляйте з нею. Якщо ви думаєте, що підліткові буде нелегко говорити з вами, побесідуйте з ним в автомобілі, де ви не будете з ним віч-на-віч.

8. Побачення та взаємини

Під час статевого дозрівання підлітків починає цікавити протилежна стать. У цей період у них починають розвиватися статеві органи. Підлітки можуть ніяково почуватися в різних соціальних ситуаціях.

Підлітки перебувають у пошуку образу власного «Я». Вони шукають зразки для наслідування вдома або серед свого кола спілкування.

Підлітки часто думають над тим, які вчинки є правильними й неправильними. Вони сумніваються стосовно багатьох явищ.

Підліткам потрібен час, щоб вивчити та прийняти свою сексуальність. І дівчатка, і хлопчики переживають «дивні» почуття у ставленні до протилежної статі й часто не знають, що із цим робити.

У підлітковому віці діти починають ходити на побачення. Вони неохоче говорять про це з батьками.

Ще одним важливим аспектом соціального життя підлітка є конкуренція. Підлітки у всьому змагаються один з одним. Це свідчить про той чи інший рівень їхньої самооцінки.

Думки й почуття, пов'язані із сексом, можуть здатися підліткам неправильними. Вони нерідко відчувають провину із цього приводу.

Коло спілкування підлітка розширюється. Він спілкується з друзями наживо, телефоном, у соціальних мережах тощо.

Рекомендації

Знайомства та стосунки – це делікатні питання, про які підліток може говорити досить неохоче. Не ставте його в незручне становище. Якщо спілкуєтеся з підлітком на такі теми, робіть це впевнено й розважливо.

Прийміть факт, що підліток більше часу проводить із друзями, ніж із вами. Просто дайте йому зрозуміти, що ви завжди будете поряд, коли йому це знадобиться.

Діліться з підлітком своїм життєвим досвідом. Розповідайте історії, що траплялися з вами в підлітковому віці. Це може бути корисним.

9. Сексуальне здоров'я й венеричні захворювання

Розвиток вторинних статевих ознак у підлітків викликає в них незвичні почуття й заохочує їх досліджувати власне тіло.

У цьому віці у підлітків відбуваються перший поцілунок, перший повільний танець, перше побачення тощо.

Без опіки батьків підліток може почати статеве життя раніше, ніж буде до цього готовий. Така ситуація може призвести до небажаної вагітності. Це найбільший ризик, із яким стикаються дівчатка-підлітки.

Незахищений секс також може спричинити низку венеричних хвороб.

Рекомендації

Поговоріть із дитиною про сексуальне життя. Ваше завдання – пояснити їй важливість безпечного сексу.

Гормональні зміни змушують підлітків діяти імпульсивно. Тому вам варто поспілкуватися з підлітком про наслідки незахищеного сексу і його вплив на все подальше життя.

Поінформованість – єдиний спосіб запобігти ранній вагітності й венеричним захворюванням у підлітків.

10. Інтернет-залежність

Поява соціальних мереж багато в чому змінила спілкування між людьми. Особливо на підлітків впливає Інтернет.

Підлітки нерідко годинами розмовляють телефоном, листуються в соціальних мережах або просто грають в ігри.

Підлітки, котрі надмірно захоплюються Інтернетом, зазвичай мають менше друзів і менш активне соціальне життя. Вони проводять час на самоті перед монітором.

Інтернет-залежність також зменшує фізичну активність підлітків. Це формує нездоровий і малорухливий спосіб життя.

Інтернет-залежність негативно впливає на успішність підлітків.

Рекомендації

Якщо підліток проводить багато часу перед комп'ютером, це ще не означає, що він залежний від Інтернету. Але він міг би з більшою користю для себе скористатися часом, який проводить перед комп'ютером.

Не забороняйте підлітку користуватися Інтернетом. Це лише зробить дитину упертішою у своєму бажанні відвідувати всесвітню мережу. Натомість мотивуйте сина або дочку зайнятися іншими справами.

Ви можете контролювати дитину, але вона, імовірно, сприйме це вороже. Пам'ятайте, що вона вже не малюк і має право на самостійні рішення. Підказуйте дітям правильні рішення, але ніколи не приймайте рішень за них.

Організовуйте заходи, що змусять підлітка спілкуватися наживо з іншими людьми, наприклад, сімейні вечері.

Установіть у домі обмеження щодо використання електронних пристроїв. Наприклад, визначте час, коли підлітку не можна користуватися мобільним телефоном. Також забороніть тримати телефон у спальні підлітка, оскільки це може зашкодити його режиму сну.

11. Агресія й жорстокість

Агресія особливо часто властива хлопчикам-підліткам. У них розвиваються м'язи, грубшає голос, спостерігається період активного росту. Крім того, вони стають емоційно більш вразливими.

Підлітки часто вплутуються в шкільні бійки.

Ще гіршим є те, що підлітки можуть почати знущатися над однолітками. Це – крок до серйозних проблем.

Підлітки можуть потрапити в погану компанію й чинити незаконні дії.

Імпульсивна поведінка підлітків може призводити до серйозних наслідків. За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, щорічно 180 підлітків у всьому світі гине від насильства з боку однолітків.

Рекомендації

Навчіть дітей доброти та уваги у взаєминах із людьми навколо. Це попередить у підлітків можливі прояви агресії.

Запобігайте доступу підлітка до алкоголю й небезпечних предметів (наприклад, зброї).

Виховуйте в дитини співчуття. Покажіть їй у цьому позитивний приклад.

Намагайтеся захистити дитину від жорстоких фільмів, книг і телепередач у віці, коли вона ще не розрізняє, що добре, а що погано.

Запропонуйте дитині спорт і фізичні вправи як спосіб виплеснути негативні емоції. У такий спосіб вона зрозуміє, що злитися – нормально, якщо знайти відповідний спосіб висловити свій гнів.

Коли ви обізнані – значить, у змозі допомогти

Колись ви самі були підлітками. Але як тільки ваша дитина вступає в підлітковий вік, вам здається, що ви не знаєте про підлітків геть нічого. Зрозумійте: ви вже проживали все те, із чим стикається ваш підліток. Будьте уважні й постарайтеся зрозуміти, що він відчуває. Це допоможе впоратися з багатьма проблемами.

Без сумніву, дитина набуває впевненості в собі під впливом батьківської любові. Способи продемонструвати вашу любов до дітей можуть бути різноманітними. Говоріть частіше, що ви їх любите, обіймайте, цілуйте. Якщо ви вважаєте, що такі ласки доступні тільки дітям, ви глибоко помиляєтеся. Дорослі діти мають не меншу потребу в цьому. Це обґрунтоване побоювання, але є чимало способів показати їм свою любов! Частіше організовуйте виїзди на природу, на дачу, відвідування кафе і просто пішохідні прогулянки. Ви зможете перейнятися інтересами вашого сина або дочки, поділитися своїм життєвим досвідом. Це сприяє встановленню довірчих взаємин.

Долучайте дітей до трудових сімейних заходів. Це допоможе дітям відчути, що їм довіряють і цінують їх як серйозних партнерів.

Виявляйте глибоку цікавість до навчання ваших дітей. Допоможіть їм підготувати виступ або разом зробіть екскурсію складними математичними правилами. Успіх у навчанні та інших справах підніме батьківський авторитет в очах дітей. Ви станете їхніми героями. Намагайтеся помічати позитивні зміни в характері дитини, не забудьте висловити своє схвалення.

Проаналізуйте, як часто на запитання або прохання дитини ви відповідаєте: “Почекай, я зараз зайнятий (зайнята)”.

Коли ви уважні до дітей, вони розуміють, що ви цінуєте їх. А коли неуважні, вони наче чують: “ Я люблю тебе, але інші речі мені дорожчі. Не настільки ти і важливий”. Звичайно, є моменти, коли неможливо відкласти розпочате, і ви не можете поспілкуватися з дітьми. Але суть у тому, що є багато ситуацій, коли ви можете перерватися, якщо справді захочете. У таких випадках ваш вчинок допоможе дитині усвідомити: вона вам справді дорога. І коли трапиться, що ви не зможете задовольнити прохання дитини, ваша відмова не матиме негативного впливу. Як бачите, ми підійшли до такого висновку, що слово “ любов” пишеться так: ч-а-с.

І ще: не намагайтеся обдурити дитину! Можна обдурити шахрая, дурня, але дитину не обдуриш. Щоб стати героями, батькам не обов’язково бути ідеальними. Але від них потрібне смирення, терпіння і готовність учитися.

· Коли батьки пам’ятають про схвалення, любов, увагу, вчать відповідальності і виявляють батьківський авторитет, відбуваються дивні речі.

· Коли до дітей ставляться терпимо і справедливо, вони вчаться бути терпимими і справедливими до інших.

· Коли дітям навіюють впевненість у собі, вони вчаться бути спокійними й впевненими.

· Коли до дітей ставляться із замилуванням і похвалою, вони вчаться бачити хороше в інших.

· Коли діти живуть в атмосфері правдивості, вони дізнаються, що таке справедливість.

· Коли дорослі схвалюють вчинки дітей, діти вчаться цінувати себе.

· Коли діти відчувають беззастережну любов, вони вчаться шукати любов у світі.

П'ять способів усе встигнути

Незабаром розпочнуться іспити. Як усе встигнути вивчити, повторити та ще й вирішити особисті справи? Скористуйтесь цими способами у боротьбі із втомою, напруженням, браком часу.

· Плануйте завтрашній день. Заведіть блокнотик, у який щовечора записуйте, що вам треба зробити завтра. І обов'язково перевіряйте, чи все із запланованого встигли зробити.

· Не дивіться телевізор. Ваше життя набагато цікавіше, ніж життя героїв серіалу. Не забувайте, вам ще потрібно багато встигнути для свого майбутнього! Переконайтесь — життя без телевізора є.

· Навчіться відпочивати. Відпочинок теж потрібно занести до списку важливих справ. Тільки після доброго відпочинку, прогулянки відновиться ваша розумова працездатність і здатність запам'ятовувати складний навчальний матеріал.

· Переводьте увагу з одного заняття на інше. Зміна видів робіт усуває одноманітність. Після того, як ви 3 години просиділи за книжками, можете піти на консультацію до друзів або допомогти батькам.

· Визначте пріоритети. Почніть свій день із вирішення важливого завдання. Менш важливі справи залиште на завтра.

Поради до іспиту

Уникайте паніки. Нервувати перед іспитом — це природно, але панікувати — непродуктивно, тому що ви не зможете мислити чітко.

Найшвидший і найбільш ефективний спосіб подолання відчуття стресу й паніки — це заплющити очі й зробити кілька повільних, глибоких вдихів і видихів. Це заспокоїть вашу нервову систему. Одночасно можна проговорити про себе кілька разів: «Я спокійний і розслаблений» або «Я знаю, що зможу це зробити, і зроблю це добре».

Якщо ви відчуваєте у своїй голові порожнечу — не панікуйте! Паніка тільки ускладнить процес згадування та сприйняття інформації. Натомість, спробуйте на хвилину зосередитися на повільному, глибокому подиху. Якщо ви все ж не можете згадати необхідної інформації, переходьте до іншого питання; поверніться до забутого пізніше.

Після іспиту не потрібно марно гаяти час, засуджуючи та критикуючи себе за те, що, на вашу думку, ви зробили не так. Найчастіше власна самооцінка буває найбільш критичною. Привітайте і похваліть себе за те, що зробили правильно; візьміть корисне з того, що ви могли б, на вашу думку, зробити краще, і починайте підготовку до наступного випробування.

Якщо іспити справді змушують вас почуватися нездоровим, турбують або гнітять, не приховуйте своїх почуттів. Поговоріть із кимось про це. У деяких культурах люди думають, що ділитися своїми почуттями й турботами з іншими — неправильно. Але це єдиний спосіб одержання допомоги і підтримки! В Англії кажуть: «Проблема, якою ти поділився, - вирішена проблема». Отже, ви обов’язково маєте знати того, з ким можете поділитися своїми турботами. Може, це буде ваш друг або член родини. Або вчитель. Або лікар. Якщо одна людина не зможе вам допомогти, то зможе інша.

Як скласти іспит

10 корисних порад від психологів

Шукайте допомоги: запитайте у вашого викладача або репетитора, як найефективніше підготуватися до іспиту та як поводитися на ньому.

Влаштовуйте собі короткі перерви під час підготовки до іспиту. Якщо ваш мозок утомився, він не зможе запам'ятати нічого.

Плануйте свій час.

Відведіть достатній час на сон; харчуйтеся розумно.

Займайтеся фізичними вправами — прогулюйтеся, бігайте, займайтеся спортом або будь-якою фізичною активністю, приємною вам.

Залишайтесь позитивно налаштованими — не думайте про майбутнє або про можливий провал.

Налаштуйтеся на перемогу й будьте готові зробити максимально від вас залежне.

Будьте пильні - якщо ви почуваєтесь нездоровим, поговоріть із кимось про своє занепокоєння.

Не будьте занадто розслабленим! Невеликий стрес навіть корисний, тому що змушує вас готуватися інтенсивніше.

Чиніть розумно — якщо обговорення іспиту з друзями засмучує вас — не робіть цього! Забудьте про складний іспит! Що минуло, того не змінити й не виправити!

Невелика фінальна порада. Якщо ви займаєтеся ввечері, не лягайте спати одразу після навчання. Ваш мозок і далі аналізуватиме інформацію й нескоро заспокоїться. Краще влаштуйте собі невелику вечірню прогулянку.

ЯК ПОВОДИТИСЯ ПІД ЧАС ЗНО

Позбутися хвилювання у перші хвилини тестування допоможе глибоке дихання: зробить вдих, потім повільний видих, уявляючи при цьому, що вдихаєте цілющий кисень, енергію, а видихаєте — хвилювання, невпевненість.

Не слід лякатися та засмучуватися у першу ж хвилину іспиту, що нічого не знаєш. Такого просто не може бути! Почніть із того запитання, на яке можете правильно відповісти. Поступово пригадуєте й інші відповіді.

Якщо не знаєте відповіді, то краще запитання залишити й перейти до наступного. Якщо залишиться час, можна буде потім повернутися.

Пам'ятайте, що завдання в тестах не пов'язані одне з одним, тому знання, які застосували в одному, вже вирішеному, зазвичай не допомагають, а тільки заважають концентруватися та правильно відповідати далі.

Більшість завдань можна швидше вирішити, якщо не шукати одразу правильний варіант відповіді, а послідовно виключити ті, які явно не підходять. Метод виключення дозволяє сконцентрувати увагу на одному — двох варіантах.

Залиште час для перевірки своєї роботи, щоб встигнути продивитися її та помітити явні помилки.

Контроль над екзаменаційним стресом

Загальні поради: як упоратися з екзаменаційним стресом

Повірте в себе. Ви не змогли б навчатися, якби були на це не здатні. А це значить, що якщо ви виділите достатньо часу і підготуєтеся до іспиту належним чином, то обов'язково його складете, без зайвого хвилювання.

Не намагайтеся завжди зробити все. Завжди бути успішним і тягтися до зірок — це прекрасно. Але при цьому необхідно дотримуватися балансу. Думаючи, що оцінка нижча за "відмінно" означає провал, ви зводите для себе гори марного стресу. Необхідно завжди намагатися робити все добре, але не забувати, що ніхто не може постійно залишатися ідеалом.

Плануйте й уживайте послідовних заходів для подолання проблем. Якщо чогось не розумієте в матеріалі курсу, то розладом і стресом ви не позбудетеся проблем. Необхідно вирішувати їх спочатку, дотримуючись порад вчителя або шукати допомоги в товаришів.

Не тримайте все в собі. Шукаючи підтримки у друзів і ділячись із ними проблемами, ви значно знижуєте свою тривогу перед майбутнім іспитом.

Дивіться на все у перспективі. Іспити можуть здаватися вам найзначнішою подією зараз, але в контексті всього вашого далекого життя це лише невелика її частина.

Як здолати хвилювання перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією?

Перед початком уроку:

• Готуйтеся!

• Ретельно вивчайте матеріал.

• Не бійтеся наближення тестування, контрольної роботи, підсумкової атестації.

• Сприймайте це як можливість показати рівень своїх знань і отримати винагороду за виконану вами роботу.

• Потрібно добре виспатися в ніч перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією, зовнішнім незалежним оцінюванням.

• Відведіть собі час із запасом, особливо для справ, які треба виконати перед тестуванням, контрольною роботою, підсумковою атестацією і приходьте на урок незадовго до початку.

• Розслабтеся перед тестом, контрольною роботою, підсумковою атестацією.

• Не прагніть повторити весь матеріал в останню хвилину.

• Не приходьте на урок з порожнім шлунком.

• Візьміть цукерку або що-небудь інше, щоб не думати про тест, контрольну роботу, підсумкову атестацію, заспокойтеся.

Під час уроку:

• Уважно прочитайте завдання.

• Розподіліть час на виконання завдання.

• Сядьте зручно.

• Якщо ви не знаєте відповіді, пропустіть це питання і приступайте до наступного.

• Не панікуйте, коли всі починають здавати свої роботи. Ті, хто першим виконав завдання, не отримають за це додаткових балів.

Поради учням щодо самостійної психологічної підготовки до іспитів

1. Залежно від психологічного типу учня «жайворонок», «сова», максимально використовуйте вранішній або вечірній час.

2. Обов’язково налаштовуйтесь на позитивний результат.

3. Частіше посміхайтесь.

4. Опануйте способи розслаблення м’язів для створення оптимальних умов під час відношення біологічного потенціалу організму.

5. Використовуйте вправи релаксації для зняття тривоги, та стресу.

6. Частіше створюйте уявну модель свого вдалого складання іспиту.

7. Будьте впевнені у своїх силах. Підвищуйте свою самооцінку.

8. Скажіть собі: «Я це зроблю!» Установка на успіх притягує до себе увагу.

Як підготуватися до ЗНО під час карантину:

практичні та психологічні поради випускникам.

В епоху технологічних рішень перехід на дистанційний графік навчання не є проблемою. Але він досі викликає певні складнощі та незручності. Для одинадцятикласників карантин – це можливість, нарешті, приділяти час тому, що їм справді потрібно, – підготовці до ЗНО.

Важливо розуміти, що для успішного проходження зовнішнього незалежного оцінювання, окрім знань, майбутнім абітурієнтам потрібен також психологічний спокій і чіткий алгоритм підготовки до іспитів. Про все це сьогодні і поговоримо.

І почнемо з практичних порад для ефективної підготовки до ЗНО:

1. Визначте графік навчання. Наприклад, визначте, що кожного тижня ви 2-3 рази працюєте над підготовкою до тестів. На кожен предмет бажано виділяти хоча б 1 годину. А краще – 2, тому що саме стільки виділяється на вирішення завдань на ЗНО. Таким чином, ви потренуєтесь виконувати завдання у невеликий проміжок часу.

2.Заведіть зошит із записами. Заведіть для підготовки до ЗНО окремий зошит, в якому ведіть записи з кожної теми. Продумайте структуру, щоб ви орієнтувалися, де записи з кожної теми. Найважливіші факти виділяйте або навіть зробіть для них окремі записи (в кінці зошита, в окремому блокноті).

3.Робіть упор на практичні завдання. Вивчивши якусь тему чи розділ, одразу переходьте до розв’язання тестів чи задач. Якщо ви зможете успішно застосувати отримані знання, то вони запам’ятаються набагато краще.

4.Виділіть час на повторення та пробне тестування. Після вивчення всіх тем, вже ближче до самого ЗНО, присвятіть 2-3 тижні повторенню всього матеріалу. Тема за темою пройдіть повторно теорію та практику.

5.Візьміть завдання з ЗНО минулих років та виконайте його повністю. Це потрібно обов’язково зробити 2-3 рази, щоб звикнути до специфіки тесту.

Однак, готуватися до іспитів варто не тільки вивчаючи та опрацьовуючи тони матеріалів з підручників. Важливо підготувати себе до цього важливого періоду також пихологічно.

Ось кілька психологічних порад, які зможуть вам в цьому допомогти:

1.Не скорочуйте час на сон. Якщо ви будете спати менше, ніж потрібно вашому організму, це приведе до зниження продуктивності інтелектуальної діяльності, і ви не зможете компенсувати ці втрати, навіть доклавши героїчних зусиль

2.Залишайте час на короткий відпочинок. Ви засвоїте більше інформації, якщо під час підготовки будете робити короткі перерви. Їх можна використати для прогулянок, занять спортом, спілкування з товаришами.

3.Якщо є така можливість, об’єднайтесь з однокласниками в групу з 3-4 осіб. Розподіліть між собою питання, які кожен буде готувати. Потім, коли ви зустрінетесь, обміняйтесь інформацією, це ефективніше і цікавіше ніж підготовка на самоті.

4.Налаштовуйте себе на успіх. Коли людина програмує себе на невдачу, посилюється тривога, внаслідок чого погіршується настрій, зникає бажання готуватися до екзамену.

5.Не забувайте, що впевненість у собі приходить з усвідомлення того, що ви добре підготувалися і вмієте роботи все, що вимагається програмою. Зосередитися потрібно не на відчутті тривоги, а на змісті своєї роботи. Це допоможе заспокоїтися і отримати гарний результат.

І ось, настав день Х, а точніше – день ЗНО. Ловіть короткий алгорим дій, щоб він пройшов якомога успішніше:

1.В день іспиту прокиньтесь трохи раніше, ніж звичайно, коротка зарядка, легкий сніданок допоможуть вам бути енергійним і бадьорим. Пам’ятайте, що певний рівень хвилювання є нормальним і може допомогти мобілізувати ваші інтелектуальні ресурси. Якщо хвилювання здається вам надмірним, глибоко вдихніть і уявіть собі, що негативні емоції ви видихаєте разом з повітрям. Ця вправа допоможе заспокоїтися та налаштуватися на робочий стан.

2.Уважно слухайте вказівки організаторів. Уважно слухайте вказівки організаторів про те, як правильно заповнити бланк. Якщо хочете щось спитати, не вигукуйте з місця, а підніміть руку.

3.Почніть з розв’язання легких завдань. Не намагайтеся розв’язувати завдання по порядку. Прочитайте всі завдання та виберіть з них ті, відповіді на які Ви знаєте та відповідайте на них. Відповідаючи на легкі питання, Ви заспокоїтесь і до Вас повернеться впевненість у собі. Вам буде легше зосередитися на складних питаннях.

4.Дуже уважно читайте завдання до кінця. Не намагайтеся зрозуміти, що від Вас вимагають по перших фразах. Ви ризикуєте «додумати» завдання, а значить, невірно його розв’язати. Якщо Вам потрапило питання, відповідь на яке Ви не знаєте, дійте шляхом логічного виключення. Коли Ви виключите варіанти, які точно не підходять, у Вас залишиться менше варіантів, з яких потрібно вибрати вірну відповідь, а це вже простіше. Зверніть увагу на те, що завдання може мати декілька вірних відповідей.

5.Перевіряйте написане. Слідкуйте за помилками та правильністю розставлених знаків.

Дотримуючись цих, на перший погляд, простих правил ви з легкістю впораєтесь з іспитами і станете ще на крок ближче до омріяного студентського життя. Хай щастить!

Товариська людина сміливо крокує назустріч людям. Якщо у тебе добре серце, чиста душа, допитливий розум і здорова допитливість - цікаві зустрічі і море подій обов'язково стануться. Товариськість поповнить твій життєвий багаж новими знайомствами і корисними справами. Можливо, ділові зустрічі здадуться тобі менш цікавими і нуднішими, але частенько саме вони приносять усвідомлення власної значущості. Хіба ти б відкрив в собі математичні здібності або, наприклад, музичний дар, відмовившись ходити в школу. Адже саме учитель, спілкуючись з тобою, виявляє твої здібності, допомагає розвивати їх. Також, величезне значення в житті людини має спілкування з батьками. Розмовляй почастіше зі своїми батьками, повідомляй їм новини твого життя. Намагайся не обманювати батьків. Таємне все одно стає явним. Найчастіше батьківська заборона виявляється правильним рішенням. Замислися, що б сталося, якби тобі було дозволено все!

Повернення додому до певного часу - це спосіб захистити тебе від неприємностей, тобто захід безпеки. Якщо затримуєшся, обов'язково подзвони, батьки ж хвилюються.І все - таки частіше, ніж з дорослими, тобі доводиться мати справу зі своїми ровесниками. Спілкування з ними складає найважливішу частину твого шкільного життя.

Але чи завжди воно буває радісним? Багато що залежить від того, як ти умієш будувати свої стосунки з хлопцями.

- Розвивай в собі чутливість і увагу до внутрішнього світу іншої людини
- Пам'ятай, кожен гідний поваги, оскільки він - людина.
- Виявляй частіше цікавість до іншої людини. Навчися знаходити в нім хороше.
- Не помічай дрібні недоліки товаришів. Ти теж не ідеальний.
- Розвивай уміння розуміти гумор. Намагайся відбуватися жартами, якщо кто- те іронізує з приводу твоєї  зовнішності або успішності.

І останнє, намагайся брати участь в усіх справах класу, в позакласних заходах - це допоможе тобі навчитися спілкуванню і правильній поведінці в колективі.

Той, хто його дотримується, виховує в собі силу волі, привчається до дисципліни, цінує і відчуває час, контролює свій день, навіть не дивлячись на годинник.

Якщо встановлений розпорядок нічим не порушується, режим стає настільки звичним, що ти наслідуватимеш його не лише у будні, але і у свята, і навіть в канікули.

Отже, якщо ти вчишся в першу зміну, відпочинь після школи години дві. За Виконання домашнього завдання приймайся не пізніше 16 годин. Склади собі розклад на кожен день і постарайся строго наслідувати його.

Тобі доводиться багато займатися, і очі, звичайно, втомлюються. Для збереження зору дуже велике значення має правильне освітлення. Джерело света - тобто твоя настільна лампа - повинна знаходитися зліва від тебе, трохи спереду. Краще, якщо лампа буде прикрита абажуром.

Домашні завдання виконуй в певній послідовності. Розпочни з того, що поважче. Спочатку роби письмові уроки, а потім - усні. Щоб не перевтомлюватися, через кожні півгодини роби перерву. Перерву використай для того, щоб зробити декілька гімнастичних вправ. У кінці перерви вмивайся холодною водою.

Твій сон повинен тривати не менше 9 годин. Пам'ятай: навчання буде успішним тільки у тому випадку, якщо ти відмінно себе почуваєш.
В наші дні важко обійтися без комп'ютера. Він є у багатьох з вас. Що ж - це не погано, якщо ти дотримуєшся деяких правил, які допоможуть тобі уникнути шкідливих наслідків випромінювання від екрану. Пам'ятай, без перерви за комп'ютером можна сидіти не більше 30 хвилин. А в день загальний час не повинен перевищувати двох годин, оскільки перевтома значно понизить працездатність. Ти будеш не здатний сконцентруватися на чому-небудь важливому, підвищиться дратівливість.
 

Подумай сам, чи хочеш ти перетворитися з життєрадісної дитини в хворобливого буркотуна? Адже ти ще стільки цікавого в житті не дізнався, багато чому не навчився! А всьому провиною буде твоє недбале відношення до свого здоров'я.

Знаєш прислів'я: " Посієш вчинок - збереш звичку, посієш звичку - збереш характер, посієш характер - збереш долю". Звичка до режиму дня допоможе тобі розумно розподіляти свої сили, не перевтомлюватися, почувати себе завжди свіжим і здоровим.

Швидко пролетіли три літні місяці. Почався новий навчальний рік - пора одягати строгі брюки і спідниці, затягувати на шиї краватки і братися за ручки і книжки. Але ще так тепло на вулиці, і хочеться погуляти і поспілкуватися з друзями. Як все встигнути?

Отже, що ж треба знати і робити для того, щоб правильно розподілити свій час, нікуди не спізнюватися, пропонуємо скористатися нашими рекомендаціями :

- наведи лад на своєму робочому столі будинку. Навіщо тримати на ньому непотрібне, а потім відволікатися на довгі паперові розкопки, краще вже відразу навести порядок;

- щоб не поспішати уранці, збери і приготуй все, що треба з вечора. Не дозволяй дрібницям на зразок ручки, що загубилася, або зошита, що кудись запропастився, зіпсувати тобі день. Привчай себе до автоматичних дій перед виходом з будинку: перевірити, чи узято усе необхідне.

- уважно слухай. Це треба для того, щоб відразу чітко утямити: що, де, коли і чому. Якщо тобі щось не зрозуміле, став питання відразу ж. Запізнілі уточнення займуть значно більше часу.

- усе найважливіше, таке, що стосується школи, записуй в щоденник. Усю іншу важливу інформацію - у блокнот. Це допоможе замінити відсутність у тебе феноменальної пам'яті.

- на світі існує безліч справ, які особисто ти не зможеш переробити. Вчися вибирати найважливіше для себе, то чим ти займатимешся поза школою.

- не намагайся встановити рекорд швидкості. Набагато важливіше довести розпочату справу до кінця, не берися до серйозної роботи перш, ніж закінчиш попередню. Секрет дотримання термінів широко відомий: не відкладай справи на завтра. Німецький письменник Жан Поль радив : " Нічого не відкладай на після, бо після тобі легше не буде". " Завтра" - це відмовка ледарів. Сьогодні ж плануй найближчий день, врахуй при цьому, що будь-яка робота вимагає значно більше часу, чим здається на перший погляд.

- також дуже важливо відповісти на наступне питання: " Скільки часу ти проводиш у телефону? Постарайся не угрузати в розмовах. Щоб не перетворити бесіду на базікання, відразу ж утям, навіщо дзвониш. Те ж саме, спробуй з'ясувати це у співрозмовника, що подзвонив.

- і останнє. Давно відомо, що ніяку роботу не можна зробити швидко і добре, якщо випробовуєш до неї відразу. Ти міг би впоратися з нею в 2-3 рази швидше, якщо не будеш зосереджуватися на своїх почуттях. Тобі цілком під силу відноситися спокійно і терпимо до своїх необхідних обов'язків. Адже іншого виходу у тебе немає, чи не так?

Світ, в якому усім нам доводиться жити, рости, дорослішати, - величезний, складений, іноді навіть небезпечний. Погодьтеся, що вам припаде багато що дізнатися і багато чому навчитися, щоб знайти своє місце у цьому світі.

Через декілька років кожному з вас треба буде вибрати професію. А зробити це можна лише у тому випадку, якщо добре підготуватися по усіх предметах в школі.

Тобі належить навчитися спілкуватися з людьми в самих різних ситуаціях. Напевно вже зараз у тебе виникають проблеми в стосунках з однолітками, адже їх можна уникнути. Для цього треба уміти розуміти людей. Будь уважний на уроках літератури і історії. Можливо, герої художніх творів і герої, що реально жили, своїм прикладом підкажуть тобі, як з честю вийти із складних ситуацій. Вивчення рідної і іноземної мови допоможе тобі краще володіти своєю мовою і не губитися під час розмови. Відмінне знання мови дозволяє людям розширювати свій кругозір, учить ясно, точно і дотепно виражати свої думки.

Тобі легше буде спілкуватися зі своїми однолітками і налагоджувати стосунки з дорослими. Ботаніка, біологія, хімія, географія відкриють тобі таємниці природи і її закони.

Чи, ось такі відповіді на питання: чому, якщо потерти гребінець об волосся, вона почне притягувати до себе шматочки паперу. А в небі перед дощем гримить грім і виблискує блискавка. А чому, наприклад, під променями сонця небо блакитне, а захід червоний?

Хочеш усе це дізнатися - вивчай фізику. Вона малює картину навколишнього світу в часі і просторі. Але фізика ніяк не може обійтися без математики. Математика розвиває мислення, уяву, уміння розуміти і подумки уявляти розташування предметів в просторі. Опанувавши фізичні і математичні знання, ти станеш винахідливішим і кмітливішим. Не допускай пропусків в знанні математики. Не соромся здатися нетямущим і став питання відразу. Втім, це стосується будь-якого предмета, пам'ятай, що навіть найрозумніші люди не в силах зрозуміти все з першого разу. Отже, чим більше ти накопичуєш знань, тим розумніше ти стаєш і тим краще розвивається твій мозок. Знання, які ти отримуєш в школі, роблять твоє життя цікавим і насиченим, а неписьменні сьогодні нікому ніде не потрібні.

Адаптация ребёнка к школе - довольно длительный процесс, связанный со значительным напряжением всех систем организма. Не день, не неделя требуется для того чтобы малыш освоился в школе по-настоящему. Организм ребенка приспосабливается к изменениям, новым факторам, мобилизуя систему адаптационных реакций. В 6-7 лет формируются мозговые механизмы, позволяющие ребёнку быть успешным в обучении. Медики считают, что в это время ребёнку очень трудно с самим собой. И тысячу раз были правы наши прабабушки, которые отправляли своих отпрысков в гимназии только в 9 лет, когда нервная система уже сформировалась.

Однако серьезных срывов можно избежать и сегодня, если соблюдать самые простые правила.

ПРАВИЛО   1.

Никогда не отправляйте ребёнка одновременно в первый класс и какую-то секцию или кружок. Само начало школьной жизни считается тяжелым стрессом для 6-7 летних детей. Если малыш не будет иметь возможности гулять, отдыхать, делать уроки без спешки, у него могут возникнуть проблемы со здоровьем, может начаться невроз. Поэтому, если занятия музыкой и спортом кажутся вам необходимой частью воспитания вашего ребенка, начните водить его туда за год до начала учебы или со второго класса.

ПРАВИЛО 2.

Помните, что ребенок может концентрировать внимание не более 10-15 минут. Поэтому, когда вы будете делать с ним уроки, через каждые 10-15 минут необходимо прерываться и обязательно давать малышу физическую разрядку. Можете просто попросить его попрыгать на месте 10 раз, побегать или потанцевать под музыку несколько минут. Начинать выполнение домашних заданий лучше с письма. Можно чередовать письменные задания с устными. Общая длительность занятий не должна превышать одного часа.

ПРАВИЛО 3.

Компьютер, телевизор и любые занятия, требующие большой зрительной нагрузки, должны продолжатся не более часа в день - так считают врачи-офтальмологи и невропатологи во всех странах мира.

ПРАВИЛО 4.

Больше всего на свете в течении первого года учебы ваш малыш нуждается в поддержке. Он не только формирует свои отношения с одноклассниками и учителями, но и впервые понимает, что с ним кто-то хочет дружить, а кто-то нет. Именно в это время у малыша складывается свой собственный взгляд на себя. И если вы хотите, чтобы из него вырос спокойный и уверенный в себе человек, обязательно хвалите его. Поддерживайте, не ругайте за двойки и грязь в тетради. Все это мелочи по сравнению с тем, что от бесконечных упреков и наказаний ваш ребенок потеряет веру в себя.