Готуємося в першокласники

Готовність дитини до школи не є прос­тим показником, тоб­то таким, коли можна сказати — вона є або її немає. Готовність до школи вбирає в себе усі ті ре­зультати, до яких ви прагнули рік за роком усі 6—7 років, і день у день, виховуючи сина чи доню, створю­вали умови для їх всебічного розвитку.

Спеціалісти-психологи на перше місце ставлять моти­ваційну готовність до навчання. Тобто, коли дитина має правильне уяюіення про школу і її вимоги: «Мені вже 7 років, я хочу йти до школи, щоб вивчитись добре пра­цювати, стати лікарем, модельєром, конструктором», — говорить дитина.

Іноді в дітей не зовсім правильна мотивація: « У школі краще, ніж у садочку, — каже дитина, — там не треба спати». «У школі є перерва, можна виходити в коридор і бігати». Діти з таким уявленням про школу зустрінуть­ся з непередбачуваними труднощами і вже за кілька днів, якщо вдома і в школі не надати їм відповідної до­помоги і підтримки, скажуть, що вони до школи не хо­чуть. А є й такі, котрі наче й знають про вимоги до шко­ляра і водночас бояться, непокояться: «У школі дуже важко, я не знаю, чи хочу йти до школи, якось страш­но...». Так! Діти теж потребують поради психолога.

Але ж і знання не в усіх майбутніх першокласників однакові. А зараз ста­ли звичними вступні співбесіди. У деяких школах це навіть щось на зразок іспи­ту: не складеш — не зарахують!

Звичайно, за рів­нем знань діти різ­няться. Зрозуміло, чим більше дитина знає, тим упевненіше почувається в школі. Але іноді і в малих «вундеркіндів» вини­кають труднощі — діти не завжди вмі­ють чітко висловити свою думку, вчасно відреагувати на запи­тання, відстояти свою позицію. Цьому ще доведеться вчитись і вчитись... тому не варто розділяти дітей на «розумних» і «не дуже», влаштовуючи екзамен дошкільнятам. Інша річ, коли вчителі й спеціалісти хочуть краще познайомитись, поспілкуватись з майбутніми учнями. Цього не варто боятися.

Отже, виходить, що деякі майбутні проблеми, з якими зіткнулися сьогоднішні дошкільнята восени, можна прогнозувати?

Так! Це можна передбачити. Наприклад, тип темпера­менту дитини безпосередньо пов'язаний з тим, яким уч­нем вона стане. У жвавих, життєрадісних, рухливих сангвініків часто проблеми з тим, що вони непосидючі. Від уповільнених флегматиків не можна вимагати швид­кого залучення до процесу роботи. Меланхоліки — швидко втомлюються, а холерики — непослухи і забіяки. Це загалом. А якщо брати конкретну дитину — тут низка проблем, з приводу яких варто порадитись. Тому батькам важливо знати темперамент своєї дитини хоча б і для того, щоб знайти ключ до її поведінки, а іноді й пояснити вчителеві, чому дитина саме така.

Нерідко батьки опиняються в такій ситуації, що дово­диться відстоювати особистість своєї дитини перед авторитарною позицією вчителя. На чиєму боці тоді пси­холог?

Психолог завжди на боці дитини. Дитина — не пога­на і не хороша, вона така, якою є. І ще. Не можна порівнювати дітей з іншими дітьми. Слід порівнювати дитину з нею ж, але днем, місяцем, роком раніше. Як вона змінилась, чого досягла? А любов батьківська — це душевна, а не розумова категорія. Вона повинна зігрівати й захищати дитя усе життя, давати силу, підтримувати у важку хвилину...

Звичайно, не лише радість, а й почуття великої гордості охоплює ваших донечку чи сина, коли ви разом ку­пуєте і приносите додому шкільні речі. Дитина хоче поділитися своєю радістю з бабусею, діду сем, з дітьми у дворі чи в сад­ку. Таке емоційне піднесення треба підкріпити уважним ознайомленням з кожною річчю,   дослідити   з   май­бутнім учнем її призначен­ня, де вона зберігатиметься вдома, в ті дні, коли її не треба нести до школи (на столі, у шухляді), і як розміс­титься у ранці, в портфелі? Як чистити і прасувати шкільну форму? Як вішати на плічки у шафу?

Спеціально повправляйтеся з дитиною у складанні речей до ранця Це може бути вашим щоденним заняттям протягом тижня — перед вечірньою казкою. Щоб уникнути одноманітності, заняття може проводитися як гра «Збери до школи ра­нець».

Гра «Збери до школи ранець»

Перед грою ще раз розглянути з дитиною ранець: який він привабливий за формою, кольором, зручний за розміром, конструкцією. З любов'ю зроблений, щоб ним було приємно користуватися, ходити до школи. Повправлятись у застібанні та розстібанні блискавок, липучок, замочків, розглянути всі відділення, поговори­ти про їх призначення. Чим краще учень доглядає свій ранець, тим довше ця річ служитиме.

Переходимо до гри. На столі лежить ранець і кілька предметів: пенал, олівці, ручка, зошити, папка, торбинка для сніданку. Дитина має швидко й охайно зібрати речі до ранцю. Гра закінчується, коли всі речі складено й ранець закритий. Другого дня гру повторити, використовуючи годин­ник — визначати, скільки часу потрібно для того, що маленький абітурієнт правильно та охайно склав реч: до ранця. Ви зробили все, що могли, що підготувати малюка до важливого етапу його житті — до першого класу. І все ж таки ви неспокійні — як же вон все буде? І ваша дитина теж нер­вує, переживає.

Щоб перевірити і заспо­коїтися, потрібно перевірити/ що знає ваша дитина про школу, про те, як треба поводитися в нових умовах.

Простий тест для завтрашнього школяра

Поставте   вашому   до, школяреві такі запитаний

    1. Як учні звертаються до вчительки?

    2. Якщо ти хочеш про щось запитати вчительку, як  треба привернути до себе увагу?

    3. Що кажуть, коли під час уроку конче треба вийти в туалет?

    4. Що таке урок?

    5. Як вчителька і учні дізнаються, вже час починати урок?

 6. Що таке перерва?

 7.   Для чого потрібна перерва?

     8.    Як у класі називаються столи, за якими учні сидя під час уроку?

 9.   На чому вчитель пише, коли пояснює завдання?

10.Що таке оцінка?

11.Які оцінки вважаються добрими, а які поганими!

12.У класі навчаються однолітки чи діти різного віку

13.Що таке канікули?

    14.  Що ти робитимеш, коли закінчаться всі уроки, мама по тебе ще не встигла прийти?